Кармічні дерев'яшки з Піднебесної Христанівки (великий пост із картинками і можливістю чуда)

Приїхали!
Заінтригувала вас назва?
Прочитайте цей пост, бо це мега-важливо.

Він про те, як буває в житті. І про те, як ми всі хочемо допомогти Ярці Олійник. І про те, що прості речі є дуже важливими.
Ярка захворіла. І це дуже страшно, бо це якась абсолютно ідіотська лімфома. Хвороба наче відступила після перших хімій, і було так радісно. Бо в неї двоє класних пацанів, життя в селі (вони дауншифтнули в Христанівку) і взагалі купа планів на життя.
Отут є їхній влог: https://www.youtube.com/channel/UCVEoUFGURFZ8dUa-m5DrNwg

А потім поїхала вона на діагностику в Ізраїль. Мала побути кілька днів і назад, але обстеження показали, що рак повернувся і вона мусила лишитися там на лікування далі.
Я плакала і не розуміла де, в чорта, взяти 100 тисяч зелених за цей грудень.
А вона взяла і не здалась.
Зараз весь фейсбук збирає гроші Ярці. Люди малюють, в'яжуть, фотографують і продають всяке душевне барахло на користь Ярки. І гроші по-тихесеньку збираються.

Орест, чоловік Ярки лишився сам на господарці з двома спиногризами. А це, повірте, нелегко.


У вільний час (тут хахаха, бо в селі і з дітьми, котрі хворіють, який ще вільний час) Орест реалізовує свою давню задумку і прямо таки мою мрію - ріже дерев'яшки. Орест вважає, що то мусять бути ялинкові іграшки, але в мене на ето свой атвєт!
*фото зі сторінки Піднебесна Христанівка

Так от, я випросила в нього торбу таких Кармічних дерев'яшок (ТМ).
Чому кармічних? Бо купуючи ці дерев'яшки ви не просто допомагаєте Ярці-Оксані, а ще й чистите свою карму. Це звісно не індульгенція, але теж дуже помічне.

Відкрила пакунок, і відразу зрозуміла, що отеті дерев'яшки - це дуже класна і багатофункціональна річ. І мені здається, що всім треба таких дерев'яшок.

Дитина міста вирішила, що це прекрасний конструктор і з ним не можливо не погодитись!

Осінь в лісі - листя, гриби, Даня і мох.

Давайте згадувати. Так, зараз надворі геть похмуро і сумно, але була ж красива яка і яскрава осінь...:)

Виявляється, що якщо сісти на правильну маршрутку, то за півгодини з центру Львова у вас є шанси опинитися в лісі. Щастя ж!:)

Не знаю чи вам видно на фото наскільки це красиво...

Осінній фотосет і трохи слів про радощі

Сьогодні мав бути зовсім інакший день. 

Вчорашній от, був геть сумний. Ввечері я уже так стомилась, що могла лиш плакати від життєвої несправедливості.

А потім одна чарівна Оля сказала, що хоче, щоб я склала їй компанію на концерт MGZAVREBI і дарує мені квиток. І це раптом стало означати, що я їду до Києва на день раніше і окрім перинатальної конференції ще й веселюсь. 

Крім того, я вчора була на зустрічі із Елена Макарова. Вона приїхала до Львова із арт-терапевтичним семінаром . І це так, як купити лєксус - дорого, але ж хочеться дуже. Проте, я ніяк не могла собі дозволити участь - грошей просто немає. До мене навіть подруга їде аж з Одеси, щоб втрапити на цей семінар, зупиняється в мене, а мені залишається лиш сумно зітхати...

І тут, інша Оля-чарівниця пише мені серед ночі, що дарує мені участь в цьому семінарі!!!

Я давно не плакала від радості, але тут просто не могла заспокоїтись...

Сьогодні ж я раптом стала знову трошки моделлю:) Нас із Данилом частенько фотографували учні фотошколи імені Дієго Марадони, яку ми з ним удвох і закінчили кілька років тому. Осіння фотосесія стала майже традиційною.

Чудесна і прекрасна Наталка Раїник, з якою я маю щастя дружити, неймовірно фотографує дітей (і не тільки дітей). Якраз сьогодні вчила фотошколяриків як це робити правильно і встигла нам наклацати купу красивезних фоток. 

Не можу не показати знимків, бо це так тепло і гарно. І я красіва.

Тут мушу ще подякувати третій Олі, котра моя замовниця, за терпіння. Якби не воно, то сьогодні не було б фотосесії. На завтра буде ще купка краси, я в процесі:)

Тепер фотки. 

І давайте коментуйте щось, бо дуже важко писати в пустоту.

1.

2. 

3. 

Трохи новин і трохи листівок

Червень позаду. Ви не уявляєте як сильно я хотіла його просто пережити...) Це сесія, крихітко. І не так, щоб я не годна була її здати, більшість предметів несподівано добре здались, проте змучилась нещадно.

Завтра останній ривок - я маю захист курсової, яка написана в екстремальні строки, але в яку вкладено немало праці і тонни хвилювання. А ще кілометри нервів і години істерик.

Тому, завтра прошу всіх потримати трохи кулачків десь так з 11 ранку:) Дуже вже хочеться заспокоїтися і видихнути.

Тут нехай буде фотка до початку сесії. Із новою на той час стрижкою і любими півоніями.

А от малюк місяць був у моїх батьків, і вже на цих вихідних ми нарешті знову побачимось. 

Маю таку смішну фотку:) Бабуся з дідусем його там балують, хлопчик став автомобілістом і грозиться їхати до Львова на своїй машині:))

Загалом, я щаслива, що сесія колись закінчується. В мене вона закінчилась хворінням в перші ж вільні вихідні. Ще й досі не долікувалась - повилазили всі хронічні шняги від нервів і перевтоми. Але сама винна, знаю-знаю...

Закінчимо чимось гарним - листівками:)

Листівки давні, не показані. В хронологічному порядку від створення.

Наша травнева Одеса. Багато фоток. ДУЖЕ багато.

Найкращі речі в житті стаються випадково. Шкода, що я про це так часто забуваю. Але того разу було інакше.

Всі обставини вказували на те, що поїхати не вдасться. Але хотілось дуже. Завдяки тому, що мій чоловік на півставки ще й персональний фей, а Наталя муза, яка мене надихає, таки склалося і ми втрапили до Одеси!:)

1. Дивний був ранок, в кожного свій настрій.

2. 

3. Пасаж був першим пунктом відвідування.

4. Зовсім сонний і безлюдний. І від того ще більше прекрасний.

Говорить і показує Данило Олегович!

Вирішила записувати його перли, бо це ж празнік какойта!:)

26.01.15
- Скажу тобі чесно, мам, я дуже люблю красивих жінок.
(пауза, всі пасажири маршрутки насторожені, дехто хіхікає, мамі відняло мову)
- Але ти, мам, найкрасивіша жінка на світі. За всіх жінок!
(маршрутка видає полегшене Awwww...; мама сяє і втирає скупу сльозу:)).

2.03.15
На 40-й хвилині засинання ‪#‎данилолегович‬ раптом підривається і тоном академіка вєщає:
- У всіх є коліна. У кенгурів є коліна. У лосів є. У зебрів навіть є коліна. Тільки у пінгвінів немає колін. Ну зате у всіх людей є коліна.

8.03.15
‪#‎данилолегович‬ їсть тістечко "Кошичок".
(Коли крем закінчується, там повидло налите.)
- Мама, там варення СЛИВКОВЕ!
Продовжує їсти, але кривиться страшенно.
- Данило, тобі не смакує?
- Ні, воно якесь фу.
- Ну так не їж!
- Як це не їж?! Це ж СОЛОДОЩА!



***

‪#‎данилолегович‬ сьогодні смалить.
- Мама, ти такааа красива! І в тебе таке волосся довге і ти красива. Але капці в тебе, як в старої баби.

11.03.15

‪#‎данилолегович‬ і я. Малюємо олівцями.
- Мама, а чому ти такий фіолетовий колір вибрала?
- Ну наприклад тому, що хочу щоб мені такі квіти подарували.
- Ну маааам... Я хіба що листівку можу тобі намалювати. От скажи що ти найбільше любиш?
- Ееееем...
- Ну мене ти ж любиш найбільше на світі! То я хіба шо себе намалюю на твоїй листівці!

‪#‎сперечатисьбезсенсу‬ ‪#‎вирощуюнарциса‬

13.03.15

‪#‎данилолегович‬
-Мама, а діти в садку казали всякі слова такі як піська і срака! (очі повні щастя). А я за ними ПОВТОРЮВАВ! І мені тааак сподобалось!

Чуть не всплакнула. Настав цей день!

16.03.15

Вибираємо з ‪#‎данилолегович‬ мультик на ютубі. Переглядаємо список рекомендованих відео. Там якісь новини в тому числі, я їх пропускаю, бо в мене візуальний фільтр на мультики.
Даня ображено, тон зневажливо-присоромливий:
- Мама, ну ти шоооо?! Я ж про ПУТІНА дивитися не буду!

ггг, відзначила, що нам про путіна не пропонувати:)

Дві листівки: весільна і деньнародженська

У мене все-таки з'явилось бажання показувати тут ще і листівки.
Я ж творчєскій чєловєк!:)
Але не знаю на скільки вистачить ентузіазму, тому для певності - заходьте часом на фейсбук, сторіночка "Жовтих ножиць".

Перша - весільна, для свята в українському колориті.
Розумію, що тема українського - це для всіх колоски-соняхи, волошки-ромашки-маки і вишиванки, мені ж захотілось обіграти тему віночка. Ну і синьо-жовте в тренді, хіба ні?:)

Тінь така була цікава, що захотілось обіграти:)

А друга листівка призначалась серйозному начальнику - меломану і любителю джазу:)

Її особливістю стало те, що ромір 30*30 см. Така собі гігантська листівка:)

Трошки детальніше

Ну і дитина для масштабу:))

Гарного дня вам, і даруйте рідним людям листівки!

Про годування цицьками і носіння у шматах. (це тільки назва провокаційна, в пості інше:))

За час мого материнства і навколомамської діяльності, у мене народились дві дуже прості аналогії. Якщо говориш з людиною думаючою, здатною до сприймання і критичного мислення, то часто вони діють.

Отож, аналогія перша. Слінг vs Кенгурушка.
Щоб змоделювати положення дитини в кенгурушці, попросіть, щоб хтось підняв вас за труси. Зручно?
Щоб зрозуміти як працює слінг - сядьте у гамак (не лягайте, я знаю, що хочеться:)). Де зручніше?:)


Аналогія друга. Грудне вигодовування vs Суміші з пляшечки.
Годування сумішами - це як сечовипускання через катетер. Ну можна, звісно, якщо є медичні показання, але ви б погодились на це добровільно?


Ну от якщо ще зі слінгом можуть бути питання, не всім вони до душі (хоча дуже дарма) - то які питання з грудним молоком? Вічні страхи мам, про те, що "соромно", "непристойно", "що люди скажуть". Да я вас умаляю, хай встидаються ті, хто з пустушками!:)

Додаю наших фоток, з нотками ностальгії:)

IV Гаражний Розпродаж у Львові, субота, 16 серпня, 12:00-17:00

Допис by Марина Макарова.

Отакі в нас новини з Данилом Олеговичем:)

Івент на фейсбуці


Розклад майстер-класів для дітей:

12:00-13:00 - майстер-клас за мотивами книжки «Антоміми» творчої майстерні «Аґрафка».

13:00-14:00 – майстер-клас від художниці Наталки Гайди за мотивами збірки «Татусева книга» В. Вакуленка-К.

14:00-15:00 – майстер-клас від Каті Паньків (арт-студія «Жовті ножиці») за мотивами книжки «Про кита» Оксани Лущевської.

15:00-16:00 – майстер-клас за мотивами книжки «Карти» Александри і Даніеля Мізелінських.

16:00-17:00 - майстер-клас від Каті Паньків (арт-студія «Жовті ножиці») за мотивами книг Туве Янссон про Мумі-тролів.

Приходьте!:)

Виставка фото під відкритим небом "На прищепках"

Хто був уважний, і читав мій попердній пост, знає, що в суботу ми відвідали гаражний розпродаж. (Потім був іще кінотеатр, "Ріо-2". Та це вже інша історія:)

Під аналогічно благородною метою (збір коштів для спортивного майданчика в школі для особливих малят), було проведено ще і традиційну фотовиставку "На прищепках".
В сквері навпроти арсеналу були натягнуті шнурки з прищепками. Кожен бажаючий міг принести свої фото та показати їх широкому загалу, або ж зняти ті, які припали до душі в обмін на благодійний внесок від 5грн. Стати частинкою великої мети було дуже просто!..

1. На фото скриньки, у які бажаючі кидали кошти. Ніхто того не контролював, люди просто багато посміхалися, знімали знимки і обирали комфортну суму для пожертви. Все, як завжди.


Тут Катя крадькома втирає сльозу гордості, адже організатори виставки - Мар'яна і Ярина - вихідці із рідної фотошколи імені Дієґо Марадони, а Ярка і взагалі моя подруга. Гордитися є чим, одним словом:)

ІІІ Гаражний розпродаж від видавництва Старого лева

Як затятий любитель гаражів книжок і розпродажів таку подію я пропустити не могла.
Хоча, так складалися обставини, що пропустити її я могла запросто, але трохи зусиль, і ми з Данилом все ж прийшли...

1. Перше що я зрозуміла, те що людей ТАК багато, що годі й сподіватися доступитися хоч до однієї книжечки...


2. Тому ми розпочали зі споглядання і "мам, схоткай мене коло Спвета!"

Свіжак з інстаграму

Щось у мене то густо, то пусто:)
Але терпіть, скоро фотки закінчаться!

День почався із сонця, яке так фігачило у всі вікна, що я змогла прокинутися рааанооо:)
Данилолегович все ще хворіє, але впевнено йде на поправку. 

Посилаємо всім свою любов. У нас цієї любові, повно:) Просто любовна фабрика%)

Вирощую філософа)

Товариш Даня жгьот напалмом:) 

Вчора півдня бавилися в магазин і кафе. Все як положено, товарно грошовий обмін. 
Він мені "товтики" я йому копійки. Чинно перепитую що скільки коштує, рахую при цьому гроші, кажу, що на це не вистачить і т.д.... 


Під вечір сиджу-працюю, Олегович скаче на "батуті". (Насправді на старих матрасах, які рука не піднімається викинути:) 

- Мама, мама МАМА ну пострибай зі мною! - і так разів з 10. 

А я в процесі, в мене термінове все як завжди... 

Тут вже він не витримує, підходить і так пронизливо дивлячись в очі питає: - Мам, от скажи, скільки тобі треба грошей заплатити, щоб ти уже нарешті зі мною пострибала? В мене вистачає грошей? І висипає переді мною всі 27 копійок, які він назбирав під час ігор. 
Одним словом, пройняв маму до сліз. Дитинище моє розумне. 

Сміх крізь сльози...

"Мама, вони, оці дядьки злі роблять цивк! (цирк)
Вони запавиви вогонь, шоб звобити цивк!
І твеба взяти всіх кітушків, і їх помити і поквикати всіх дітей на такий цивк!
І твеба побити всіх кітушків, і всіх міліцівонерів, і всіх пвезидентів. І тоді цивк закінчиться.
А як прийдуть ше ваз, то пвийдуть знову діти з машинками, і на майдані звоблять цивк!
А як закінчиться той весь цивк, то все буде добве!"

Синочку мій, який же час ми переживаємо... І яке нам буде щастя, коли цих клоунів не стане, разом із іхнім гнилим цирком....