Трохи новин і трохи листівок

Червень позаду. Ви не уявляєте як сильно я хотіла його просто пережити...) Це сесія, крихітко. І не так, щоб я не годна була її здати, більшість предметів несподівано добре здались, проте змучилась нещадно.

Завтра останній ривок - я маю захист курсової, яка написана в екстремальні строки, але в яку вкладено немало праці і тонни хвилювання. А ще кілометри нервів і години істерик.

Тому, завтра прошу всіх потримати трохи кулачків десь так з 11 ранку:) Дуже вже хочеться заспокоїтися і видихнути.

Тут нехай буде фотка до початку сесії. Із новою на той час стрижкою і любими півоніями.

А от малюк місяць був у моїх батьків, і вже на цих вихідних ми нарешті знову побачимось. 

Маю таку смішну фотку:) Бабуся з дідусем його там балують, хлопчик став автомобілістом і грозиться їхати до Львова на своїй машині:))

Загалом, я щаслива, що сесія колись закінчується. В мене вона закінчилась хворінням в перші ж вільні вихідні. Ще й досі не долікувалась - повилазили всі хронічні шняги від нервів і перевтоми. Але сама винна, знаю-знаю...

Закінчимо чимось гарним - листівками:)

Листівки давні, не показані. В хронологічному порядку від створення.

Короткі тези за семінарами Людмили Петрановської. Страхи і травми та прив'язаність.

Вчора та позавчора я мала щастя потрапити на семінари до Людимили Петрановської. (її блог) Як вже і писала у ФБ, Людмила в психології, як Майкл Джексон у поп-культурі. Тому, відверто кажучи, була здивована такою невеликою кількістю учасників. Знаю, що в Києві буде аншлаг, а у нас все пройшло доволі камерно. 

Маю немало вражень, багато внутрішньго ресурсу і нових знань. Захотілось записати короткий конспект, радше для себе. Для його розуміння варто було слухати саму ЛП, але раптом ще комусь буде корисно.
І сподіваюсь, що по голові мені не настукають, ггг.  Це насправді важлива інфа і світ точно стане кращим, якщо вона буде поширюватися.

Вольний пєрєсказ із суб'єктивними інтерпретаціями.

1)«Діти сьогодні. Страхи, тривоги, травми…», семінар для психологів, психотерапевтів.
Тези.
- Дисоціація - це культурна норма, яку нам нав'язують з дитинства. (Що дуже сумно і страшно.) Треба відчувати! Дисоціація поступово паралізує будь-яку діяльність.
- Для наших нейронів все одно це фантазія, чи спогад, якщо вони ресурсні. (Та це ж просто еврика!)
- Доброзичлива директивність - для людей у стресі. У людей в стресі погано з креативністю, вони потребують відновлення, але способи їм треба деталізувати і давати доволі чіткі інструкції. (Так очевидно, наче, але я б не сформулювала).
- Для виходу із стресу людині необхідне "контейнирование" (контейнування?). Дорослі в нормі здатні до самоконтейнування, але в ахових ситуаціях потребують контейнування від інших.
- В ситуації травлі говоримо не про жертву, а про "насильника" (не можу підібрати український відповідник, не гвалтівник же, тут інше). "А хто ти, коли ти це робиш?"
- Ера конкуренції в суспільстві закінчилась. Перемагати будуть ті, хто кооперується, а не конкурує.
- До підліткового віку, травля у школі завжди є трансляцією відношення вчителя.



Було надзвичайно інформативно та глибоко. Із багатьма прикладами та поясненнями. Попри те, що тема була доволі складною, ми насміялися і нажартувалися. І нові знайомства також дуже цінні!