четвер, 31 грудня 2015 р.

Заершено розпродаж блокнотів на честь голодного художника. Всі знайшли власників!:)

Знаю, що треба було раніше. Але так все си стало, що я саботажниця:)
Отож всім забувакам про вчасне купування подарунків і голодним художникам пост присвячується!

1. "Оленятко". 15*14 см, 150 грн.
50 сторінок (в межах статистичної похибки) з ватмана, зістарені кавою.
Оскільки сторінки цупкі, має всі шанси стати фотоальбомом, тревел-буком і т.д.

Обкладинка з натурального льону, сніжинка з оверлею (плівка з друком), бавовняне мереживо та миле різдвяне оленятко. 

Темно-коричневі кільця, які розщіпаються, щоб одного дня замінити внутрішній блок на новий, або додавати туди свої сторіночки, фото, конверти і квиточки... (Опція доступна для всіх блокнотів).

Всі фото клікабельні, по кліку стануть більшими та придатними для детального розглядання.

Форзаци і вигляд на сторіночки. Кожна сторінка з унікальним набором кавових клякс і розводів:)

2. "Memories", 14*15см,  150 грн. (є попередня бронь двічі, але я хочу мандаринок, тому налітайте хто перший).
На мою думку, покликаний стати тревел-буком, бо аналогічно з попереднім має 50 сторінок (в межах статистичної похибки) з ватмана зістареного кавою.

Бавовна у смужку, репсова стрічка, дерев'яна рамочка, висічки, мішковина і брадси. Милі помпошки, як родзинка.
Бронзові кільця із потенціалом до розширення обсягу сторінок.

Форзаци з корабликами. Кавові клясочки в комплекті.

3. "Совеня" 14*13,5 см
ПРОДАНИЙ, їде в Туреччину робити мені промоцію, тому просто показую і можу повторити такий під замовлення, бо аналогічні матеріали маю.

вівторок, 8 грудня 2015 р.

Кармічні дерев'яшки з Піднебесної Христанівки (великий пост із картинками і можливістю чуда)

Приїхали!
Заінтригувала вас назва?
Прочитайте цей пост, бо це мега-важливо.

Він про те, як буває в житті. І про те, як ми всі хочемо допомогти Ярці Олійник. І про те, що прості речі є дуже важливими.
Ярка захворіла. І це дуже страшно, бо це якась абсолютно ідіотська лімфома. Хвороба наче відступила після перших хімій, і було так радісно. Бо в неї двоє класних пацанів, життя в селі (вони дауншифтнули в Христанівку) і взагалі купа планів на життя.
Отут є їхній влог: https://www.youtube.com/channel/UCVEoUFGURFZ8dUa-m5DrNwg


А потім поїхала вона на діагностику в Ізраїль. Мала побути кілька днів і назад, але обстеження показали, що рак повернувся і вона мусила лишитися там на лікування далі.
Я плакала і не розуміла де, в чорта, взяти 100 тисяч зелених за цей грудень.
А вона взяла і не здалась.
Зараз весь фейсбук збирає гроші Ярці. Люди малюють, в'яжуть, фотографують і продають всяке душевне барахло на користь Ярки. І гроші по-тихесеньку збираються.

Орест
, чоловік Ярки лишився сам на господарці з двома спиногризами. А це, повірте, нелегко.


У вільний час (тут хахаха, бо в селі і з дітьми, котрі хворіють, який ще вільний час) Орест реалізовує свою давню задумку і прямо таки мою мрію - ріже дерев'яшки. Орест вважає, що то мусять бути ялинкові іграшки, але в мене на ето свой атвєт!
*фото зі сторінки Піднебесна Христанівка




Так от, я випросила в нього торбу таких Кармічних дерев'яшок (ТМ).
Чому кармічних? Бо купуючи ці дерев'яшки ви не просто допомагаєте Ярці-Оксані, а ще й чистите свою карму. Це звісно не індульгенція, але теж дуже помічне.



Відкрила пакунок, і відразу зрозуміла, що отеті дерев'яшки - це дуже класна і багатофункціональна річ. І мені здається, що всім треба таких дерев'яшок.

Дитина міста вирішила, що це прекрасний конструктор і з ним не можливо не погодитись!

неділя, 29 листопада 2015 р.

Вірш жінкам

Коли в мені з'являється вірш, я нічого не можу вдіяти доки не випишу його з голови словами.
Цей от вчорашньо нічний.
Бо навколо мене так багато жінок, які не здаються і залишаються сильними.
Я б кожну з вас обійняла.
***

Мовчи. Затихни. Загорнися в крила.
Затисни паперову пташку у руці.
Твоє безсилля - то найбільша сила.
Твої чекання справдяться вкінці.


Витримуй. Втримуйся. Витягуй зброю.
Сховайся в лати, затисни кулак.
Щоб якось знову стати ніжною собою.
Коли вже буде відповідь питанню: “Як?”.


Люби. Закохуй в себе. Повертай відчуте.
Складай листи і листя у слова.
Хай зараз треба просто перебути,
Щоб потім знати те, що ти жива.








неділя, 15 листопада 2015 р.

Вірш "Ми - не..."

Може колись я читатиму цю писанину і сміятимусь. А може це допоможе мені одного дня згадати що відчуваю сьогодні. 

Щемить в мені чуття цього недоступу.
Твої слова в моєму серці котяться.
Калатають, клубочаться
Відлякують.


Ще мить і я змовчу, щоб стертися.
Вроджуся іншою далеко десь у відстанях.
Де вітру пристані
Розгорнуті.


Ще слів мені багато розплескалося.
Згубились у розпачливім півмороці.
Нема руки в руці
Розколоті.


Щемить мені всередині і віється.
В порожніх втіленнях тебе й мене.
Зхурделиться, розсіється.
Мине. Ми - не…

Ніч 15.12. Ховаю під старішу дату з певних міркувань.

понеділок, 9 листопада 2015 р.

Декор для baby-shower, або мамішніка, як його називаю я:)

Осінь була щедрою на виклики і нові цікаві завдання. Одне із них - декор для івенту. Я завжди хотіла спробувати себе в такому напрямку і після того трапилось ще парочка замовлень, де я змогла попрактикуватися, щоб зараз бути впевненою, що мены пыд силу багато що:)

Над цією вечіркою працювала чимала команда. Всіх перераховувати не буду, скажу лише, що дизайнила всі ці милі штуки Ольга-Варвара Конопка, а чудовий тортик був від Lastivka. Солодка домашня пекарня.

Тут були топпери для тортика, таблички для фотосету, запрошення, листівки з передбаченнями, бейджики, картинка для відбитків пальців, книжечка для побажань та гірлянди...


От така от купка краси:)



Тортик і топпери в дії.

субота, 7 листопада 2015 р.

Організаційний пост про адвент-календарі

Друзі, передсвятковий ажіотаж уже розпочався, в мене гаряча пора:)
Щодня отримую купу однакових запитань, тому вирішила написати пост із відповідями.
Якщо ви досі не в курсі що таке календар очікування - вам в цей пост (тиць сюди). Там є фотки, відео-мк і трохи деталей. Подумайте чи вам теж таке треба:)

УВАГА: розмір коробочок 4*3*1,5 см. Вони справді крихітні! Я всіх про це попереджаю:)



Минулого року в цей час підготовка була вже в розпалі, вже відбувались майстер-класи. Цього року через обставини я тільки розпочинаю. Матеріали для наборів вже замовлені і їдуть, але будуть не раніше ніж за тиждень. Тому поки що можна:

- Замовити готовий адвент-календар. Включатиме набір із повністю задекорованих 20 коробочок (за потреби кількість можна збільшити, якщо ви хочете бавитися цілий місяць) і список завдань, які ви можете самостійно обрати, розкласти по коробочках доповнивши солодощами чи подаруночками. Вартість - 350 грн.
АПД. є набори по 15 коробочок, які можу відправити вже завтра, вартують 320 грн.

- Купити лише розгортки коробочок. Я їх ріжу і ріжу багато. Вартуватимуть коробочки 3,50 за штуку. Тобто ви мені пишете бажану кольорову гаму і маленьке звірятко загортає шоколад у фольгу я вам надсилаю зручним способом їх. Декором і клеєм переймаєтесь самостійно, хоча клей можу купити тут вам я.

- Залишити заявку на набір-конструктор. І як тільки до мене приїдуть всі необхідності, я супер-швидко пакую вам набір і надсилаю вам. Отримаєте ви його орієнтовно в останній тиждень листопада, і за потреби ще встигнете почати бавитися з 1-го грудня. В наборі буде 15 коробочок, клей, скотч, гліттери і різні милі ніштяки для декорування, у і звісно  список активностей, який ви з легкістю можете доповнити своїми власними. Вартість конструктора - 320 грн.
АПД:Залишився один останній конструктор.

Якщо вам дуже хочеться мати календар вже і терміново, я можу зробити вже, але він мало чим відрізнятиметься від минулорічного набору.

Такі от новини, пишіть якщо маєте якісь питання.

Якщо є бажаючі на майстер-клас і зробити календарик у Львові, або в Києві - зголошуйтеся, будемо планувати.

Ваше маленьке звірятко, яке сьогодні вночі вирізало 251 коробочку+кілька бракованих:)




Осінь в лісі - листя, гриби, Даня і мох.

Давайте згадувати. Так, зараз надворі геть похмуро і сумно, але була ж красива яка і яскрава осінь...:)

Виявляється, що якщо сісти на правильну маршрутку, то за півгодини з центру Львова у вас є шанси опинитися в лісі. Щастя ж!:)

Не знаю чи вам видно на фото наскільки це красиво...

четвер, 5 листопада 2015 р.

Скрап-альбом про кохання двох

Любити - це прекрасно.
Вміти робити когось щасливим - це магія доступна кожному. Помічати деталі, підкреслювати особливості, бути уважними...

Коли я робила цей альбом (а було це ще минулого лютого, якщо зізнатись чесно), я думала лише про те, яка це любов...:)
Я дуже ціную, що мені довіряють таку роботу. Вкладаю туди все можливе і неможливе, щоб допомогти показати щось особливе.

Мені здається, що альбом з фото коханого, прикрашений милими підписами та фішками зрозумілими лише двом -  це чудовий подарунок!

*фото викладаю з дозволу замовниці
**всі фото збільшуються по кліку

Отож знайомтесь, це він - скромний на вигляд красунчик із купою секретів і таємниць всередині...

"Речі, які я хочу пам'ятати завжди"


Чудесна Таня придумала такі класні коментарі для фото, що за натхненням далеко йти не довелось:)
Дивіться самі:

середа, 4 листопада 2015 р.

Рецепт ідеального тіста для ліпки

Публікую рецепт ідеального тіста для ліпки, який дуже полюбився моїм читачам на фб-сторінці Жовтих ножиць. Такий собі play-doh домашнього приготування.:)
  • 1 скл. борошна
  • 1/4 скл. солі (дрібна, може бути екстра)
  • 2 ст.л. кукурудзяного крохалю (можна і більше, а можна і звичайного картопляного)
  • 2 ст.л. рослинної олії
  • барвник (якщо для малят, то краще харчовий, або і натуральний)
  • 2 ст.л. лимонного соку
  • 1 скл. води
Не бійтесь експериментувати, і додавайте ваніль, корицю чи інші пахучі речовини. Діти тіста не їстимуть, бо воно солоне:)

У поданій послідовності змішуємо інгредієнти у сковорідці на слабкому вогні. Мішаємо постійно, доки маса не стане однорідною і густою. Індикатором готовності є зміна кольору тіста, що безпосередньо торкається до гарячої поверхні.

Далі викладаємо на стіл, даємо вистигнути до комфортної температури, та ретельно вимішуємо. На цьому етапі я додаю блискітки, або фарбу, якщо на початковому ви приготували велику порцію нефарбованого, і плануєте ділити на багато різних кольорів. (Я зазвичай готую 5 різних сковорідок відразу з кольором:)).

Після всього кладемо в поліетиленовий пакетик на годинку. І вуаля!:)
Зберігати варто в закритому посуді/торбинці, за бажанням в холодильнику.

Якщо треба щось запитати - питайте!:)



А це сьогоднішнє фото. Ту плейдо куплене, але просто вирішила, що вам згодиться ідея як використати всі ті камінчики, які привозяться щороку з моря:)

Про користь ліпки з тіста (глина і пластилін туди ж, проте з ними є свої особливості), як арт-терапевт, можу сказати, що вона грандіозна і для дітей, і для дорослих. Тісто допомагає трансформувати страх та знімати напругу. А ще, це просто весело.
Ми сьогодні ще й змішування кольорів повторили, наліпили тістечок із різними смаками і навіть морозиво з вафелькою..

Натхнення вам! І ліпіть!:)

пʼятниця, 30 жовтня 2015 р.

Осінній фотосет і трохи слів про радощі

Сьогодні мав бути зовсім інакший день. 
Вчорашній от, був геть сумний. Ввечері я уже так стомилась, що могла лиш плакати від життєвої несправедливості.

А потім одна чарівна Оля сказала, що хоче, щоб я склала їй компанію на концерт MGZAVREBI і дарує мені квиток. І це раптом стало означати, що я їду до Києва на день раніше і окрім перинатальної конференції ще й веселюсь. 

Крім того, я вчора була на зустрічі із Елена Макарова. Вона приїхала до Львова із арт-терапевтичним семінаром . І це так, як купити лєксус - дорого, але ж хочеться дуже. Проте, я ніяк не могла собі дозволити участь - грошей просто немає. До мене навіть подруга їде аж з Одеси, щоб втрапити на цей семінар, зупиняється в мене, а мені залишається лиш сумно зітхати...
І тут, інша Оля-чарівниця пише мені серед ночі, що дарує мені участь в цьому семінарі!!!
Я давно не плакала від радості, але тут просто не могла заспокоїтись...

Сьогодні ж я раптом стала знову трошки моделлю:) Нас із Данилом частенько фотографували учні фотошколи імені Дієго Марадони, яку ми з ним удвох і закінчили кілька років тому. Осіння фотосесія стала майже традиційною.
Чудесна і прекрасна Наталка Раїник, з якою я маю щастя дружити, неймовірно фотографує дітей (і не тільки дітей). Якраз сьогодні вчила фотошколяриків як це робити правильно і встигла нам наклацати купу красивезних фоток. 
Не можу не показати знимків, бо це так тепло і гарно. І я красіва.

Тут мушу ще подякувати третій Олі, котра моя замовниця, за терпіння. Якби не воно, то сьогодні не було б фотосесії. На завтра буде ще купка краси, я в процесі:)

Тепер фотки. 
І давайте коментуйте щось, бо дуже важко писати в пустоту.

1.

2. 

3. 

середа, 28 жовтня 2015 р.

Прощання з жовтнем в картинках.

Сьогодні я нарешті взяла камеру на прогулянку. Щось наклацала:)
Мрію колись випустити листівки, хто зна може і вдасться...)

1. Вірменський чарівний.

2. 

3.

4. 

5. 

субота, 19 вересня 2015 р.

Про дівчат. Стіх.

Я не претендую на поетичні премії, ггг.
Просто часом щось пишеться.
Дівчачі розмови за п'ятничним пивом бувають дуже надихаючими, виявляється. 

Вірш для однієї з найближчих:)


Ти знаєш, ні.
Мені на зараз геть ніхто не треба.
Сама собі, сама в собі, для когось вже не зможу певно.
Не холодно, не світло, не мені.
Нема кому сказати ні.
Нехай побуде темно.

Ти знаєш, так.
Усі не ті. Не звідти, не туди, не досить вчасно.
Простак, лінивий, цей поводиться неначе він мій власник.
Чужі, засліплені і задалеко.
Мені нелегко.
Я тут лиш учасник.

Ти знаєш, хай.
Давай, трапляйся вже зі мною необачно.
Приходь, ввірвись, звались на мене з неба раптом.
Глибокий, ніжний і  мені з тобою смішно.
Мені неспішно,
Але може завтра?


У нас всіх все буде добре, тьотки. 

четвер, 17 вересня 2015 р.

Фейрітейл про драма квін. З матюками.

Фейрітейл.
Я так давно не хотіла нічого сказати, а сьогодні хочу. Про те, як цікаво бути мною.

Для потрібного ефекту треба спочатку взяти своє життя і поставити його на паузу. Чекати моменту "от переживу сесію/зиму/безгрошів'я/підставити щось інше, а вже тодіііі..." І у вас буде хєрня. У всьому буде просто повна якісна концентрована хєрня.

Треба відштовхувати людей і обов'язково при цьому з відчуттям того, що я нав'язуюсь і мене забагато. Треба жити з відчуттям, що це я сама винна і так мені і треба. Вибрати не ту людину і прислухатися до звуків руйнування своєї особистості цією людиною.

Бажано, щоб це тривало хоча б років п'ять, тоді маєте шанс наблизитися до граничного етапу і всі ваші ресурси спустити в одну велику дірку у дні цього прекрасного темного місця. В тому місці дуже страшно. Страшно навіть боятися, але ти все одно боїшся тупо всього.

А потім одного дня, здається що ви бачите якийсь знак. Ну як, не здається, і може це навіть був не знак, просто трапляється така чудернацька подія яка не з цієї системи координат. Але виходить, що ця подія настільки сильна і заряджена, штолі, що аж змогла пролізти у мою систему. І ти з величезними від страху очима чіпляєшся за цей знак. Тримаєшся за нього, і розумієш, що це тепер нова точка відліку. Підсьорбуєш свої соплі, шарудиш там щось в своїй голові, навіть вії починаєш підмальовувати і губи. І ходиш так посміхаєшся аж доти, доки твоя стара система координат не вирішує показати тобі де твоє місце, і робить тобі такий хуяк (з пісні слів не викинеш), шо це всьо. Привіт моє старе знайоме дно, давно не бачились. Ні, вибачте друзі, у мене немає настрою. У мене все добре, так я просто втомилась. Ні нічого не треба, просто нічого не хочеться. Да, давай, на зв'язку.

І постиш у фейсбук постики з ілюзією щастя. Про всяк випадок, щоб всі думали, що у тебе все добре. Ілюзіоніст грьобаний. А періодами навіть виникає думка, що може оце от коли просто не болить то воно і є добре? Ну може це всі люди так насправді живуть. Може так і треба, га? Ну ладна, потерплю ще трохи до наступного повороту.

Страшно, шо піздєц. Та ти подивись на себе. Ну куди тобі. Мало чи шо? Ти не виживеш. От скажи мені куди ти підеш?!

А ти одного дня просто вирішуєш шо підеш. Ну не зараз, так пізніше. Береш цю думку, запускаєш її в мозок, хай побуде там, щоб звикнути. Як в анекдоті, 2-3 столові ложки, шоб до землі призвичаїтись.

І знову знаки. Смієшся сама до себе, думаєш ну ок, раз ти мрзд отак зі мною, то я подивлюся шо буде далі. І вже не дивуєшся ні чому. Просто кажеш цьому дивному життю "Удіві мєня!".
Увесь цей час ти маєш купу подій із діаметрально різних діапазонів. Зараз от із діапазону "Піздєєєєєц, я не хочу так жить", а до вечора іще одну із "Ого, а шо так можна? Серйозно?! Отак теж буває? І навіть зі мною?.." А амплітуда цієї дивної синусоїди тільки зростає. Гойдалка гойдається рівно настільки ж у дві сторони. Це виснажує. Дуже.

Воу-воу, пазбагойнєй! Я ж просто людина, думаєш ти. Да нормальне дно, я тут ліхтарики розвішу. В мене тут уже майстерня є. Камамбер і брі, вінішко часом і взагалі кабачки смажені. Дивися, нормально ж тут. Ну таращить, да. Але ж сама дуравінавата.

І тут мрзд не витримує. Катя, блять! Да ти пасматрі на сєбя!!! Якщо тобі зараз оцього мало, то на тобі пажалуста! І влаштовує тобі ще раз капець по повній програмі. Тільки минулого разу це був хуяк, а тепер це справжній ХУЯК!!! із глядачами і спецефектами. Так шоб мало не показалось. Шоб ти вже зрозуміла, дурненька, як сильно ти помилялась в собі і в людях. Щоб ти зрозуміла це при свідках, дала урочисту обіцянку на книзі Темряви, мечі короля Артура і навіть зовсім трохи на Кубку вогню. Авада кедавра, експектум патронус, блять.



Ну ок, ти така вся в слєзах і губной памадє вирішуєш шо це вже нарешті все. Страшно шокапєц, але точка неповернення пройдена. Просто доведеться валити, бо іншого виходу немає.

Час тягнеься, ти в підвішеному стані, але рухаєшся. Два кроки вперед і один назад. Йдеш.

А потім бац, і ти вже сидиш в новому домі. В новому статусі. І в новій системі координат. Упс, і шо далі? Шо тепер, блять?! Давольна ти? Да ти пасматрі на себе! Новий хуяк, тільки тепер наче б то хороший.



І от я стою і дивлюсь на себе. Довго дивлюсь...
Хто вона,- думаю я. Оце от нещасне залякане бідолашко. Хто це блять?! Де поділась та, ким я була і як далеко я зараз від тієї, якою хотіла бути. Як же це так сталось. Чому я так вибрала?..

На цьому місці в звиклих казках мав би з'явитися принц. Ілі гдє?:) В моїй фейрі тейл тут нарешті з'являюсь я. Що ти хочеш, дівчинко, - питаю себе я. Тижемать, тижпсихолог, сінглмазер, творчєскійчєловєк, факін крейзі фрік?



Давай веселитися, кажу собі я і знімаю своє життя з паузи. Розслабляюсь, беру попкорн і зручніше влаштовуюсь дивитися що ж буде далі. І тут же ж поперло. Началось. Панєслась!

Для початку, перестаю всього боятися і вчуся довіряти. МРЗД, ну шо там в меню на сьогодні?
  • Поїхати на фест з сином в наметі в дощ без грошей і компанії? -Угу, круто, давай. 



  • Побачення з гавайцем. - Ахахах, давай.
  • Запланувати цілий місяць так, щоб працювати на форумі, а за тиждень дізнатися, що ні вони не потребують моїх послуг? - Фаак, ну ладно. 
  • Слухай, ну давай тоді здійсни свою мрію і замість того побуть івент-декоратором. -Ваууу, круто, я згодна.
  • Оу, а суші хочеш поїсти вночі на Личаківському? - Ииии, ну ок:).
  • Дєтка, хочеш в проект з мільйоном перспектив. - Ясно шо хочу, дайтє два.
  • Каучсерфер. Давай я пришлю тобі найдивнішого, та знаю я шо це твій перший хост, але це ж просто нью експіріенс. І в той же день хай до тебе попроситься ночувати ще 4 людей. Ну і шо шо в тебе 1 кімната, ггг. - Слу, ну це кльово звісно, але хай вони миють за собою посуд.
    Не вапрос, каучсерфер навіть сміття винесе.
  • Влізь в планка-челендж. - Ееее, ну ок. Не вірю, що зможу більше 40 сек.
  • Французи? Три підряд. Ну странно, але Жан вєдь дуже особливий чувак. Навчися в нього чьо-нідь. - За дві години розмов навчилась шо ого-го. 
  • Розчаруйся в парочці людей, моя драма квін. Бо шось ти занадто багато тішишся, ще й місяця не пройшло. - Бууу, на ладно.
  • Дєтка, закінчуй з цим постом, досить душевного стриптизу! - Ок, ну хоч фоток пару вставлю. Вони в мене заряджені, я Кашпіровський.
  • Робота буде тобі. Пагаді, я над цим працюю. До кінця вересня буде. -Ммм, круто.:)

Таке от. Зі мною нарешті трапляються люди, події, можливості. Музика стала якоюсь особливо пронизливою, плани неймовірно розмитими, а зустрічі особливо емоційними.

Подумаєш, всього 5 років викинутих з життя. (Насправді майже 6). Попереду більше:).
Давай МРЗД, удіві мєня!)



fin.