четвер, 28 серпня 2014 р.

Суб'єктивне сприйняття віку

Постійно. Ні, не так. ПОСТІЙНО я потрапляю в якісь незручні ситуації, щодо віку. Мого, чи чужого - не важливо.

Чілавєкі-ображаки, почитайте, може станете трохи поступливішими до мене.

- було таке, що я сказала "30-річна старуха". Ета да. В певних колах це навіть стало фразеологізмом, і кожна з моїх 30-річних подруг-старух не втрачала нагоди стібанути мене за цю фразу. З чим це пов'язано? Джаст онлі із суб'єктивним сприйняттям віку. Мені з моєї точки відліку видається, що у 30 я буду сильно мудрьоною опитом женьщіною _якщо доживу_ *зачьоркнуто*. Перестаньте ображатися, любімі мої старухи!:)

- спілкування з однолітками у мене на рівні "більшість знайомих/однокласників/колишніх друзів при зустрічі рубають окуня, і роблять вигляд що вперше зустріли настоко прекрасну женьчіну в мойом ліце". Я з цим довго не могла змиритися, але принаймні змогла усвідомити, що на це є об'єктивні причини і що в темних окулярах мене всьо-такі не узнать. 😎 Натомість, у мене є декілька прекрасних знайомих і навіть близьких друзів, значно старших від мене. І в силу того, що вони зі мною вміють спілкуватися на рівних, мені комфортно і цікаво спілкуватись з цими людьми. Але їх одиниці.

- на ділі, варто лише заговорити, приміром,  в розмові про перинатальну психологію, чи там про мої майстер-класи у прив'язці до віку, люди починають відсторонюватися і ставитися до мене як до невразумльонної дитиночки. Камон, припиняйте! А то виросту, і всім наваляю! 😂😂😂
Це пояснює чому я не практикую, хоча і хочу. Переламати стереотип щодо замалого віку (в тому числі і всередині себе самої) мені ніяк не вдається. Ну тіпа фраза "яйце курку не вчить" може стати останнім ударом від котрогось із злісних нєдєброжелатєлєй, або ж і останньою реплікою у наших з вами відносинах вцілому.

- Повагу треба заслужити у будь-якому віці. Якщо ви - підстаркувате хамло, очікуйте від мене імпульсу рівно тієї ж сили, що його надсилаєте мені.
Якщо ви маленька дитина - я спілкуватимусь із вами на рівних, і радше прислухаюсь до вашої власної думки, аніж до думки ваших батьків, чи осіб, що буцім-то уповноважені суспільством приймати за вас рішення.

- у мене все не так, як у всіх. Я не можу знайти універсальний рецепт, як стати генієм спілкування у книжках. І таракани в мене теж дуже креативні і аномально живучі. Але я ніколи не приховую скільки мені насправді. Так, люли дивуються. Так, після цього ламається багато хитких міжособистісних конструкцій. Але якщо людина не здатна сприйняти мене пакетом, комплексно - то гуд бай, май лав, гудбай. І розійдемось як в морі кораблі:)

Звідки цей пост? Да задалбалі просто:)

Дозволяю тут спитати все що хочете (анонімне коментування теж доступне). Відповісти спробую відверто.

А взагалі, один із інсайтів останніх днів: "Я вам дозволяю думати про мене що завгодно!". І мені навіть трішечки цікаво, що там у вас на мене є:)

середа, 27 серпня 2014 р.

Мені сьогодні 22

І в мене новий рік:)
Кожного разу, є хтось, хто дивується і перепитує з великими очима: "СКІЛЬКИ?!". То не дивуйтесь вже:)



Сьогодні я провела пів дня в режимі "лінивазадніца", а шо - маю право:)
Але крім того я відправила нарешті (після двох тижнів страждань і переконувань себе, що то не моє) заявку в одну штуку. І якщо, врешті, в мене з того хоч щось вийде, то може бути важливо і цікаво. Чого я сама собі в цей день і побажаю.

А ще побажаю, щоб цей блог вижив, завелись тут підписнички і тоді я буду геть щасливиця.

І миру, да.

понеділок, 25 серпня 2014 р.

Зоя Казанжи "Якби я була..."

Це жахливе відчуття, коли ще навіть не половина дороги, а книжка вже закінчилась...

#зояказанжи назавжди в моєму серці.

Пронизливі, абсолютно життєві тексти, від яких неможливо відірватися. Любов така різна, завжди не проста, але вона просто є. І хочеться щоб оповідання закінчувалися трикрапками, щоб герої виявились справжніми і сильними...

Кілька історій було таких, що не соромно було розплакатися навіть у потязі.

Мабуть ідеальна книжка для осені.

Тільки не читайте відразу багато. Бо потім буде дуже прикро, що книжка так швидко скінчилась.

неділя, 24 серпня 2014 р.

Про провінцію

За провінцією далеко ходити не треба. Достатньо півгодини їхати маршруткою від центру міста, і можна починати пошуки.

У нас, рівненських, це завше називалось "часний сєктор", якби точніше, то біля Боярки (наголос на Я), чи, рідше, на Юбілєйному. Тут проминала добра частина мого свідомого дитинства і тут мене застало безсоння сьогодні. Мабуть тому я згадую.

Щоби повніше зрозуміти все, що ви читаєте далі, варто зазначити, що у мене якась гіпер-аудіальна-чутливість (сподіваюсь що такого терміну насправді немає). Іншими словами, чую все. Я чутлива до будь-яких звуків. А ще маю дещо хворобливу фантазію, що зазвичай грає мені на руку, та не тоді, коли це всілякі моторошні звуки.

З дитинства, я боялась засинати, бо мої вікна виходили у дворик до сусідів, де був наркоманський притон. Вже, коли я виросла, мені розказали, що між сусідами та наркоманами була укладена неписана угода, про те, що їм (тобто нам) можна не боятись, дітей вони чіпати не будуть, та і взагалі не буйні. Жаль, що я про це не знала тоді.

Буйний жив через дорогу. Тато моєї подружки, мав пристрасть до оковитої і водив дружбу з білочкою. Судячи з того, що відбувається в ці хвилини, ситуація ніяк не змінилась, хіба що подруга моя виросла і вчасно виїхала звідти, та і дружина його не витримала - поїхала на заробітки.

Через кілька дворів жили дві сестри, які приторговували самогоном.У однієї з них був телефон проведений, тому сусіди часто приходили подзвонити. У навколишніх дворах був "доктор" (ще й досі є), щонайменше дві швеї, таксист, продавчиня курятини на базарі та ще багато представників різних конфесій і професій.

Увесь цей мікрокосмос функціонував і взаємодіяв. Натуральний обмін, банк послуг та просте добросусідство завжди тримало цих людей в одній ланці. Коли комусь треба було "окорочків хароших" можна було подзвонити тьоті Свєті на базар, і були окорочки. Коли треба було "штани підложить", ми вирушали в *ательє* в сусідній хаті. Гроші позичали в доктора. А як крутили огірки і не було хріну в банку, то треба було тільки гукнути з калітки, і знаходився той заповітний корінчик, чи листочок. Колоти кабана - прерогатива обраних (маю на увазі виконавців). У нас в дворі була качеля, а в сусідів через дорогу - пісочниця.

Горювали і тішились теж якось гуртом. Нових сусідів старожили сприймали з острахом.

До чого це все пишу? Скільки змінних у цьому розкладі перемінено. Ніби то зовсім інакше все, і давним давно я тут не живу. Та все одно, чую знайомі моторошні звуки, і якось тепло на душі.

На завтра, сусіди тільки мовчки знизають плечима, всі ж бо знають хто буянить, лиш би живі полишались. Хтось у когось попросить листя хріну, до огірків. Алкаші підуть на сусідню вулицю за горілкою, бо тут у сусідок уже "нема здоров'я гнати". По вулиці ліниво повзтимуть чутки.

А знайомі, правда вже підстаркуваті, песики, знайомо гавкатимуть нам із сином услід. На вулиці де я виросла.

Будь-які співпадіння з реальністю не мають ніякого значення. Бо з того всього вийдуть хіба ліниві чутки. Лиш би всі живі полишались.

субота, 23 серпня 2014 р.

Данило Олегович говорить

- Мамо, як думаєш, мені гарно у цих крилах?,- розправляє руки і оцінює силует тіні.
- Знаєш, мені здається я буду геніЯльним літаком. Просто прекрасним.

Та що тут думати:) Буде звісно:)

вівторок, 12 серпня 2014 р.

Про годування цицьками і носіння у шматах. (це тільки назва провокаційна, в пості інше:))

За час мого материнства і навколомамської діяльності, у мене народились дві дуже прості аналогії. Якщо говориш з людиною думаючою, здатною до сприймання і критичного мислення, то часто вони діють.

Отож, аналогія перша. Слінг vs Кенгурушка.
Щоб змоделювати положення дитини в кенгурушці, попросіть, щоб хтось підняв вас за труси. Зручно?
Щоб зрозуміти як працює слінг - сядьте у гамак (не лягайте, я знаю, що хочеться:)). Де зручніше?:)


Аналогія друга. Грудне вигодовування vs Суміші з пляшечки.
Годування сумішами - це як сечовипускання через катетер. Ну можна, звісно, якщо є медичні показання, але ви б погодились на це добровільно?


Ну от якщо ще зі слінгом можуть бути питання, не всім вони до душі (хоча дуже дарма) - то які питання з грудним молоком? Вічні страхи мам, про те, що "соромно", "непристойно", "що люди скажуть". Да я вас умаляю, хай встидаються ті, хто з пустушками!:)

Додаю наших фоток, з нотками ностальгії:)



субота, 9 серпня 2014 р.

IV Гаражний Розпродаж у Львові, субота, 16 серпня, 12:00-17:00






Отакі в нас новини з Данилом Олеговичем:)

Івент на фейсбуці


Розклад майстер-класів для дітей:

12:00-13:00 - майстер-клас за мотивами книжки «Антоміми» творчої майстерні «Аґрафка».

13:00-14:00 – майстер-клас від художниці Наталки Гайди за мотивами збірки «Татусева книга» В. Вакуленка-К.

14:00-15:00 – майстер-клас від Каті Паньків (арт-студія «Жовті ножиці») за мотивами книжки «Про кита» Оксани Лущевської.

15:00-16:00 – майстер-клас за мотивами книжки «Карти» Александри і Даніеля Мізелінських.

16:00-17:00 - майстер-клас від Каті Паньків (арт-студія «Жовті ножиці») за мотивами книг Туве Янссон про Мумі-тролів.


Приходьте!:)

вівторок, 5 серпня 2014 р.

Майстер-клас "Обкладинка на паспорт", ЧТ 7.08, 14.00 (кошти на допомогу армії)

Значить історія така. За останні кілька місяців не було жодного майстер-класу. Причини тому об'єктивні, тут не посперечаєшся. Але я не здаюсь, і постійно пробую назбирати бажаючих.

Цього разу, я вирішила не робити традиційну зустріч у ФБ, не малювати афішок у фотошопі (це і на краще, бо дизайнер з мене так собі:)), а лише, прийшовши ввечері з прогулянки з Данилом, будучи в мега-змученому стані, я просто написала деталі на папірчику, наробила навколо бардаку і сфотографувала. Угу, ввечері під лампою (фотограф, як бачите з мене теж нікудишній:)). З тайм-менеджментом теж сутужно, тому виставляю оголошення серед ночі, та ще й за день до МК, проте сподіваюсь у силу творчості і репостів.




Сподіваюсь, що всі вищенаведені причини не завадять нікому з бажаючих прийти на майстер-клас по обкладинках на паспорт, навчитися чогось нового і одночасно додати кілька гривень на допомогу нашим хлопцям.

Питання можна задавати тут, можна дзвонити і писати в групі жовтих ножиць.

Отож, у Четвер 7 серпня, о 14.00 в антикафе CoMMuna відбудеться майстер-клас із виготовлення обкладинок на паспорт у техніці скрапбукінг. Вартість МК - 100 грн. Із цих грошей частина йде на компенсацію оренди та матеріалів.

Приклади обкладинок на паспорт які робила я, можна подивитися тут, а осьдечки лежать фотки із минулих майстер-класів в комуні.

До зустрічі!

Влаштувала невеликий розпродаж

Просто дуже хочеться допомогти. Клік на картинку веде на сторінку з розпродажем.


понеділок, 4 серпня 2014 р.

Перший пост

Ну що ж, настав час, і старий профіль з Google+ видалено, ЖЖ  вести політично невиправдано, а старий блог уже занадто тематичний для особистого...

Новий блог, як нова точка відліку. Скільки часу я пробувала розділятись на 2-3 блоги+соціалки, стільки часу про це шкодувала.Тут буде особисте, мамське, творче і все решта. Частину свіжих (а згодом, сподіваюсь і давніших) записів з жж поступово перенесу сюди, тому не дивуйтесь, якщо з часом пост стане далеко не першим.

Сподіваюсь на читачів, коментарі, щоденну ранкову каву і мир в Україні.)

Мене звати Катя, і я рада буду бачити вас тут частіше!