Вірш "Ми - не..."

Може колись я читатиму цю писанину і сміятимусь. А може це допоможе мені одного дня згадати що відчуваю сьогодні. 

Щемить в мені чуття цього недоступу.

Твої слова в моєму серці котяться.

Калатають, клубочаться

Відлякують.

Ще мить і я змовчу, щоб стертися.

Вроджуся іншою далеко десь у відстанях.

Де вітру пристані

Розгорнуті.

Ще слів мені багато розплескалося.

Згубились у розпачливім півмороці.

Нема руки в руці

Розколоті.

Щемить мені всередині і віється.

В порожніх втіленнях тебе й мене.

Зхурделиться, розсіється.

Мине. Ми - не…

Ніч 15.12. Ховаю під старішу дату з певних міркувань.