середа, 30 квітня 2014 р.

Вечірній пост про хороше

Сьогодні якийсь дуже дивний день. 
По-хорошому дивний:)

Повертаючись із прогулянки #данилолегович, як зазвичай то буває, затіював світські бесіди із випадковими перехожими. Комунікабельності у нього - хоч відбирай!..

Його увагу привернув мужчина, котрий жонглював собі розважаючись. Цього чоловіка ви точно бачили, якщо були у Львові, хоч раз!:) Його звати Саша і він щодня стоїть поруч із каплицею боїмів разом зі своїми роботами. Я не раз чудувалась тими перами, коли проходила повз, але ніколи не приглядалась ближче, бо ж думала, що грошей на таку красиву і тонку роботу у мене не вистачить, то чому ж тільки душу ятрити...

Я не знаю за що і чому, але Саша весело розмовляючи з малим, раптом поклав йому в руку одне із них, зі словами: "Я тобі це даю, а ти подаруй своїй мамі!".

Сказати, що в мене очі стали великими - це нічого не сказати. Я стояла там, як принцеса і тішилась цьому подарункові, наче то мені зірку з неба подарували...:)

Тим часом, любий син вимагав у майстра продемонструвати як працюють його інструменти. Той з ентузіазмом заходився показувати, і сказав: "О, зараз ми твоїй мамі ще кулон зробимо"...

Одним словом - це мейд май дей, і вечір і ніч. Отак просто взяти і подарувати те, про що мені мріялось? Я не вірю досі:)

_DSC3008

Але це Львів крихітко!:)

Будете проходити біля Саші, побажайте йому гарного дня і передавайте привіт!:)
Я не знаю що ще радісного написати...) Я щаслива сьогодні:)

Немає коментарів:

Дописати коментар