Де поїсти у Львові і куди взагалі піти? (оновлено фотками-інстаграмками)

Часто питають мене отаке:)
- якщо ціль поїсти смачно і атмосферно - Кафе №1 (краще на терасі надворі)

- якщо потусити з дітьми+настільні ігри чи інтернет, ну і за шикарним видом з вікна на площу Ринок - антикафе "КоММуна" (платимо за час, 20 грн. - перша година, всі наступні по 16. включає чай-какао-печиво-тости-цукерки)
- якщо поїсти+бебі-зона - "Челентано" на площі Ринок
- м'ясо на грилі+дитячий майданчик із канатними перешкодами+всілякі знаряддя катувань в інтер'єрі - Ресторація м'яса і справдливості (може звучить страшнувато, але там гарно)
- кава і десерти+лояльне ставлення до дітей - "Цукерня"

- якщо без дітей, то звісно ж "Найдорожча ресторація Галичини". але туди треба картка

я можу продовжити список, але ці заклади - мої улюблені:)

будуть доповнення в когось - запрошую освіжити список.

АПД від 06.05.14 
Куди взагалі ще піти?
- Піднятися на оглядовий майданчик "Дому легенд" (але їсти там не особливо є що, хіба що сісти в бібліотеці, випити кави з печивком-смайликом).
- Піднятися на оглядовий майданчик майстерні шоколаду, випити шоколаду, знайти оглядовку з "Дому легенд":). Є дитяча кімната.

- Знайти на Вірменській "Спіжарку львівську", попросити показати спіжарку ггг:). По вулиці йти з широко розплющеними очима, розглядати всі будинки. Не йти в "Рудий кіт", якщо вам дороге здоров'я%).

- "Лінивий пес" на Краківській - пиво, сир у клярі і гострі крильця. Працює до 12 точно, часом аж до 2.00. Навпроти - запіліть селфік!

Трохи новин і трохи листівок

Червень позаду. Ви не уявляєте як сильно я хотіла його просто пережити...) Це сесія, крихітко. І не так, щоб я не годна була її здати, більшість предметів несподівано добре здались, проте змучилась нещадно.

Завтра останній ривок - я маю захист курсової, яка написана в екстремальні строки, але в яку вкладено немало праці і тонни хвилювання. А ще кілометри нервів і години істерик.

Тому, завтра прошу всіх потримати трохи кулачків десь так з 11 ранку:) Дуже вже хочеться заспокоїтися і видихнути.

Тут нехай буде фотка до початку сесії. Із новою на той час стрижкою і любими півоніями.

А от малюк місяць був у моїх батьків, і вже на цих вихідних ми нарешті знову побачимось. 

Маю таку смішну фотку:) Бабуся з дідусем його там балують, хлопчик став автомобілістом і грозиться їхати до Львова на своїй машині:))

Загалом, я щаслива, що сесія колись закінчується. В мене вона закінчилась хворінням в перші ж вільні вихідні. Ще й досі не долікувалась - повилазили всі хронічні шняги від нервів і перевтоми. Але сама винна, знаю-знаю...

Закінчимо чимось гарним - листівками:)

Листівки давні, не показані. В хронологічному порядку від створення.

Наша травнева Одеса. Багато фоток. ДУЖЕ багато.

Найкращі речі в житті стаються випадково. Шкода, що я про це так часто забуваю. Але того разу було інакше.

Всі обставини вказували на те, що поїхати не вдасться. Але хотілось дуже. Завдяки тому, що мій чоловік на півставки ще й персональний фей, а Наталя муза, яка мене надихає, таки склалося і ми втрапили до Одеси!:)

1. Дивний був ранок, в кожного свій настрій.

2. 

3. Пасаж був першим пунктом відвідування.

4. Зовсім сонний і безлюдний. І від того ще більше прекрасний.

Листівки. Дві:) І пост про мрієчку, яка збулась. І про блискавку. Геніальний заголовок!

Присіла от за кавою в кав'ярні, і ноутбучок чисто випадково виявився в рюкзаку.

Тому пишу пост, буду листівки показувати.

Не повірите, але це весільна, ггг:)

Є у мене знайомі, абсолютно чудернацькі, мистецькі і трошки літають. І було у них весілля. Замовлення на листівку звучало, як "просто космос".

Пишу і посміхаюсь, бо робити цю космічну було особливо весело:)

Вихід із зони комфорту - це завжди цікаво. Але якщо почитати мої записи, то в мене що не листівка, то вихід із зони комфорту:)))) Шото тут не так:)

А ось ця - для архітекторів. Мені видається дуже дотепним: будиночки архітекторам:)))

Спреї шось мене не слухаються, але я вчусь це обігрувати:)

Наважусь таки, і розкажу вам про моє щастя! Ми переїхали на свіжу квартирку і збулась моя мрієчка!

В мене нарешті є власна майстерня. Це великий балкон-лоджія, з купою вікон і свіііітлииий...

Зараз мушу якось викручуватися майже без меблів, але сподіваюсь, що напридумую чогось і зможу там затишно влаштуватися.

Покажу підглядалочку з бардаком, проте з великим щастям:)

Галерея подарункових сертифікатів для фотосесій!

Вирішила зібрати всі сертифікати які були за останній час в одному пості. Люблю дуже все фотичками і величками, тому тішусь, коли таке замовляють:)

Перша порція була зроблена на замовлення чудової Світлани Бачинської, та її нової студії "Magic moments". Я захоплююсь її успіхами, бо свого часу сама закінчила фотошколу і відчувала на власному досвіді як воно важко починати. Проте, бажаю Світланці успіху, сподіваюсь колись прийдемо пофотографуватися:)

Серія була експериментальною. Спочатку я хотіла зробити парочку варіантів на вибір, щоб вибрати кілька для тиражування. Але шось воно так поперло, що вийшли всі різні, хоч і з братиками-сестричками. Схожі, себто. Отож, дивимось!

1. 

2.

3.

4.

5. 

Короткі тези за семінарами Людмили Петрановської. Страхи і травми та прив'язаність.

Вчора та позавчора я мала щастя потрапити на семінари до Людимили Петрановської. (її блог) Як вже і писала у ФБ, Людмила в психології, як Майкл Джексон у поп-культурі. Тому, відверто кажучи, була здивована такою невеликою кількістю учасників. Знаю, що в Києві буде аншлаг, а у нас все пройшло доволі камерно. 

Маю немало вражень, багато внутрішньго ресурсу і нових знань. Захотілось записати короткий конспект, радше для себе. Для його розуміння варто було слухати саму ЛП, але раптом ще комусь буде корисно.
І сподіваюсь, що по голові мені не настукають, ггг.  Це насправді важлива інфа і світ точно стане кращим, якщо вона буде поширюватися.

Вольний пєрєсказ із суб'єктивними інтерпретаціями.

1)«Діти сьогодні. Страхи, тривоги, травми…», семінар для психологів, психотерапевтів.
Тези.
- Дисоціація - це культурна норма, яку нам нав'язують з дитинства. (Що дуже сумно і страшно.) Треба відчувати! Дисоціація поступово паралізує будь-яку діяльність.
- Для наших нейронів все одно це фантазія, чи спогад, якщо вони ресурсні. (Та це ж просто еврика!)
- Доброзичлива директивність - для людей у стресі. У людей в стресі погано з креативністю, вони потребують відновлення, але способи їм треба деталізувати і давати доволі чіткі інструкції. (Так очевидно, наче, але я б не сформулювала).
- Для виходу із стресу людині необхідне "контейнирование" (контейнування?). Дорослі в нормі здатні до самоконтейнування, але в ахових ситуаціях потребують контейнування від інших.
- В ситуації травлі говоримо не про жертву, а про "насильника" (не можу підібрати український відповідник, не гвалтівник же, тут інше). "А хто ти, коли ти це робиш?"
- Ера конкуренції в суспільстві закінчилась. Перемагати будуть ті, хто кооперується, а не конкурує.
- До підліткового віку, травля у школі завжди є трансляцією відношення вчителя.



Було надзвичайно інформативно та глибоко. Із багатьма прикладами та поясненнями. Попри те, що тема була доволі складною, ми насміялися і нажартувалися. І нові знайомства також дуже цінні!

Фотки мене. Прошлогодні. (фотосесія)

Щось я давно не постила нетворчого. Це, мабуть, все ж трохи творче, бо це ж Наталя Раїник фоткала:)

Я собі мала таку забаганку на минулий ДН - фотосесію, і шоб дєвочка:) Не знаю, я собі подобалась такою, та була дуже напружена весь час. А потім соромилась показати фотки.

Але сьогодні, була на чудесному семінарі, наїлась полуниць і щас добрєть начну  показую нарешті...

1.