вівторок, 16 вересня 2014 р.

"ZIAJA" - тепер мій улюблений бренд косметики!

Нещодавно мала щастя отримати посилочку із дівочим щастям - косметикою польського бренду ZIAJA. Активно користуюсь всім, зараз розкажу що до чого і де взяти:)


Найперший і беззаперечний плюс це ціни. Відверто кажучи, я не знаходила таких дешевих і кльових гелів для душу в нас. А крем і гель під очі взагалі вперше спробувала, і цілком ними задоволена. Давайте розкажу трошки про кожний із засобів, щоб вам теж захотілось:)


Шоколадний бальзам для губ "Масло какао" На жаль, не пахне шоколадом, як я сподівалась (мені би все шоколадне...:))). Але при цьому суперово зволожує губи. У мене вони постійно обвітрені чомусь були. Тепер ні:)

Прикольно блищить на губах.



Денний заспокійливий крем проти подразнень "Чутлива шкіра" (щось ніяк не знайду лінк).
Для людини чутливої до запахів і алергіка - краще не придумаєш. Легкий запах тримається хвилин 5. Сильно зволожує. Із недоліків - залишається легкий жирний блиск.





Біо-гель з шавлією під очі та на повіки проти набряків. Мега-штука для любителів поплакати. Жартую звісно. Проте після перегляду мелодрами і нічоного оплакування сумної долі її героїв, на ранок мусила фотографуватися на візу. За 2 години набряклі очі стали цілком собі звичайними:)
Стронглі лайк енд рекомменд!




Найпахучіша частина посту - гелі для душу. Я тільки шкодую, що так мало замовила... Бо я, знаєте, люблю, щоб був вибір. Навіть у гелях для душу!:)




Гель для душу фруктовий "Персик та груша" півлітра щастя за смішні гроші!
Сьогоднішнього ранку настрій був саме для фруктів!:)




Але, зізнаюсь чесно, ось цей другий, котрий призначався сину, закінчується знаааачно швидше:) Бо пахнути тістечками і ванільним морозивом це теж доволі апетитно:)
Шампунь+пінка для купання дітей "Печиво з ванільним морозивом"


Отож, я це для чого пишу?:)
Збираюсь знову замовляти тут: ZIAJA - інтернет-магазин натуральної косметики. Якщо хочете розділити доставку у Львів - зголошуйтесь. А можете і самі:) Бо воно того варте!

вівторок, 9 вересня 2014 р.

Дві листівки: весільна і деньнародженська

У мене все-таки з'явилось бажання показувати тут ще і листівки.
Я ж творчєскій чєловєк!:)
Але не знаю на скільки вистачить ентузіазму, тому для певності - заходьте часом на фейсбук, сторіночка "Жовтих ножиць".

Перша - весільна, для свята в українському колориті.
Розумію, що тема українського - це для всіх колоски-соняхи, волошки-ромашки-маки і вишиванки, мені ж захотілось обіграти тему віночка. Ну і синьо-жовте в тренді, хіба ні?:)


Тінь така була цікава, що захотілось обіграти:)


А друга листівка призначалась серйозному начальнику - меломану і любителю джазу:)

Її особливістю стало те, що ромір 30*30 см. Така собі гігантська листівка:)


Трошки детальніше

Ну і дитина для масштабу:))



Гарного дня вам, і даруйте рідним людям листівки!


14.09 на форумі видавців, о 12:00 дитячий МК

Виходжу зі свого хворобливого анабіозу, і по-троху берусь за гору справ, які мене тут зачекалися.

Отож, перше, що хочу зробити - запросити всіх вас із малятами на недільний МК на Фоорумі видавців. Програма там просто шалена, щодня мільйон подій, тому запишіть собі, щоб ви не забули!:)

Буду рада всім, хто вирішить зайти, розвіртуалитися, підтримати добрим словом..:) Ну і звісно ж, буду рада вашим малятам!

п.с. для цього МК мені дуже потрібні ваші старі журнали (перевага дитячим, але і інакші теж підійдуть!). Може хтось поділитися?



субота, 6 вересня 2014 р.

20 фактів про мене (дуже розгорнутих і обширно описаних фактів).


  1. Мені 22. Моєму синові 4. 
  2. Я народилась в Рівному, одружувалась у Франківську, прописка рівненська, але живу у Львові. Мій син народився в Рівному, зареєстрований у Франику, прописаний теж в Рівному, ну і живемо тут ми разом. Гражданє міра)
  3. У школі до класу восьмого я була круглою відмінницею, розумашечкою, активнюшкою. Виступала на всіх концертах, декламувала Лесю Українку на 12 і була просто бубочка. Потім вчитися стало нецікаво. Але закінчила я школу зі срібною медаллю, а за ЗНО з української мови мала 199,5 із 200 можливих.
  4. Я вчительська дитина:). Був час, коли в рідній 12-й школі працювали мама (вчитель математики), тато (вчитель фізики), бабуся (завгосп) ну і ми з братом навчалися. 
  5. Я пластунка. Пишу в теперішньому часі, бо Пласт у людей не проходить:) В організацію потрапила років у 6, активну роботу припинила у 17. Працювала з новаками з 12-ти років, третю пробу так і не доздала, подавалась на гетьманівну (цим фейлом моє пластування і завершилось).
  6. Я пишу вірші. Давно пишу (коли емоціями мене накриває), проте майже ніколи не наважувалась їх комусь показувати. (Кілька є в минулому блозі). Колись від щирого серця поділилась, та один горе-поет сказав, що мені ще до нього далеко і потрібно працювати над римами. Ну і самдурак:). Вірші в мене є хороші.
  7. Зі світом листівок мене познайомили Дана Давидюк та Оленка Кравченко на мистецькому змазі у Львові. Здається 2007 року. Перша поїздка до Львова, до речі була. Перша масштабна спроба була в 11-му класі, коли я за одну ніч наробила новорічних листівок всім однокласникам та улюбленій вчительці. Але серйозно почала займатися всім цим, завдяки свекрусі, котра одного вагітного вечора сказала сакраметальну фразу: "Катя, та це ж можна продавати!":)
  8. З чоловіком ми знайшлись на пластовому таборі, де він був інструктором з парапланеризму, а я юначкою, котра хотіла вчитися літати.
  9. Першим моїм ВНЗ стала Острозька Академія (лучікі нєнавісті). А спеціальність - економічна кібернетика. Я здала першу сесію і втекла звідти.
  10. Коли Данилові був 1 рік, я вступила на заочне відділення, спеціальність психологія. Вчусь і зараз. Маю дипломо-сертифікати педагога раннього розвитку, перинатального психолога+арт-терапія та сімейного консультанта. (Шукаю роботу ггг:))
  11. Я вмію добре писати тексти:). В інтернеті є кілька сайтів, описаних моїми словами. Одного разу я дуже здивувалась, коли почула свій текстик на 24-му каналі. Замовники просто запустили рекламу, навіть нічого не змінивши.
  12. Я закінчила фотошколу.
  13. Страшенна боягузка, по-научному: підвищена тривожність:). Боюсь стількох речей, що це важко вмістити у рядки... Найбільше страждаю від боязні телефонних розмов (пишіть мені краще в інтернетах).
  14. Я нестерпна в спілкуванні:) В мене що не слово, то інша емоція. Легко сміюсь (регочу, якщо бути чесною), легко плачу. Можу придумати собі образу, поображатися, перестати ображатися - все це за лічені хвилини і без будь-яких тєлодвіженій. Я не знаю як зі мною люди живуть...
  15. Я інтернет-залежна. Якщо я не в компі - то я в телефоні. Якщо немає інтернету - я почуваюсь беззахисною і безпомічною. Якщо від мене давно не було постів на фейсбук - зі мною щось зовсім не те, пора починати переживати.
  16. Я дуже люблю Київ. У мене з ним багато емоцій. Давно хочу туди поїхати. Обіцяла Даніка покатати на метро:)
  17. Мій мозок генерує ідеї. Він робить це постійно, але якщо не записувати/не розказувати комусь, то через хвилину все зникає. Люблю, коли мені кажуть придумай щось, і мене починає перти:) Якщо треба комусь чогось накреативити - звертайтесь. Я серйозно!)
  18. Я страшенно балакуча. Якщо хтось починає нову тему для розмови, то див. пункт 17. Мені згадуються всі можливі асоціації, випадки з мого життя, з чужого життя, з життя тварин і мікроорганізмів. Якщо я мовчу, то я або в інтернеті, або стримуюсь:)
  19. У мене нестійка самооцінка з тенденцією до заниження. Я щиро дивуюсь, коли люди називають мене впевненою в собі чи навіть зухвалою. І страждаю від того, що залежу від думки навколишніх.
  20. Я  маньяк речей. І трошечки шопоголік. Я люблю милі штуки, і в мене реально завалені ними всі доступні поверхні в домі. В мене купа матеріалів, купа одягу (переважно секонди і стоки), купа книжок. Я фотографую речі. Але я чілавєк-бардак. Мій бардак і мої речі - це я:)

    Ну шо, я рішила дописать ше пару фактів, вам же не важко ще почитати?:)
  21. У мене гіперчутливість до звуків. Я чую ВСЕ. Чим займаються сусіди, чи про що говорять за сусіднім столиком в кав'ярні. Це жахливо і я не можу через це зосередитися.
  22. Я не пам'ятаю людей та імен. І якщо обличчя я з горем пополам впізнаю, то недавно виявилося, що Назар насправді Богдан. Та і більше того - нас уже тричі знайомили.


понеділок, 1 вересня 2014 р.

Вчора у мене був день терапії:)
І було купа емоцій, купа знайомств та зустрічей і трохи навіть занадто відверті розмови.

Коротше, виконано мій власний челендж. На один день я стала схожою на дівчинку і це було цікаво. Це було неймовірно важко, і дивно.  Тільки пізнього вечора мені вдалося розслабитися і вперше за багато часу відчути себе красивою. Цікаво тепер глянути на себе на фотках.

А сьогодні в мене зненацька жахлива ангіна і зміни планів, які не входили в мої плани.
Це сумно.

четвер, 28 серпня 2014 р.

Суб'єктивне сприйняття віку

Постійно. Ні, не так. ПОСТІЙНО я потрапляю в якісь незручні ситуації, щодо віку. Мого, чи чужого - не важливо.

Чілавєкі-ображаки, почитайте, може станете трохи поступливішими до мене.

- було таке, що я сказала "30-річна старуха". Ета да. В певних колах це навіть стало фразеологізмом, і кожна з моїх 30-річних подруг-старух не втрачала нагоди стібанути мене за цю фразу. З чим це пов'язано? Джаст онлі із суб'єктивним сприйняттям віку. Мені з моєї точки відліку видається, що у 30 я буду сильно мудрьоною опитом женьщіною _якщо доживу_ *зачьоркнуто*. Перестаньте ображатися, любімі мої старухи!:)

- спілкування з однолітками у мене на рівні "більшість знайомих/однокласників/колишніх друзів при зустрічі рубають окуня, і роблять вигляд що вперше зустріли настоко прекрасну женьчіну в мойом ліце". Я з цим довго не могла змиритися, але принаймні змогла усвідомити, що на це є об'єктивні причини і що в темних окулярах мене всьо-такі не узнать. 😎 Натомість, у мене є декілька прекрасних знайомих і навіть близьких друзів, значно старших від мене. І в силу того, що вони зі мною вміють спілкуватися на рівних, мені комфортно і цікаво спілкуватись з цими людьми. Але їх одиниці.

- на ділі, варто лише заговорити, приміром,  в розмові про перинатальну психологію, чи там про мої майстер-класи у прив'язці до віку, люди починають відсторонюватися і ставитися до мене як до невразумльонної дитиночки. Камон, припиняйте! А то виросту, і всім наваляю! 😂😂😂
Це пояснює чому я не практикую, хоча і хочу. Переламати стереотип щодо замалого віку (в тому числі і всередині себе самої) мені ніяк не вдається. Ну тіпа фраза "яйце курку не вчить" може стати останнім ударом від котрогось із злісних нєдєброжелатєлєй, або ж і останньою реплікою у наших з вами відносинах вцілому.

- Повагу треба заслужити у будь-якому віці. Якщо ви - підстаркувате хамло, очікуйте від мене імпульсу рівно тієї ж сили, що його надсилаєте мені.
Якщо ви маленька дитина - я спілкуватимусь із вами на рівних, і радше прислухаюсь до вашої власної думки, аніж до думки ваших батьків, чи осіб, що буцім-то уповноважені суспільством приймати за вас рішення.

- у мене все не так, як у всіх. Я не можу знайти універсальний рецепт, як стати генієм спілкування у книжках. І таракани в мене теж дуже креативні і аномально живучі. Але я ніколи не приховую скільки мені насправді. Так, люли дивуються. Так, після цього ламається багато хитких міжособистісних конструкцій. Але якщо людина не здатна сприйняти мене пакетом, комплексно - то гуд бай, май лав, гудбай. І розійдемось як в морі кораблі:)

Звідки цей пост? Да задалбалі просто:)

Дозволяю тут спитати все що хочете (анонімне коментування теж доступне). Відповісти спробую відверто.

А взагалі, один із інсайтів останніх днів: "Я вам дозволяю думати про мене що завгодно!". І мені навіть трішечки цікаво, що там у вас на мене є:)