четвер, 23 січня 2014 р.

Два кроки від толерантності?

Я заходжу в магазин, в якому буваю щодня. Називається "Два кроки від хати". Справді два кроки, зручно і поруч з домом. Я там буваю щодня, і мене добре знають всі продавці.

Машинально наповнюю пластиковий кошичок, і вже на підході до каси розумію, що грає музика. Коли надходить моя черга розраховуватися, питаю:
-А вас музика не напрягає?
Двоє молодих продавців - хлопець і дівчина перестають посміхатися. Я продовжую:
-Жалобу ніби ж оголосили, як же так?
-А ми її собі самі не вмикаємо. Вмикає централізовано Fest Lokal , ми не контролюємо.
-І нас не напрягає.

-А мене напрягає,- кажу я. 
І вирішую написати цей пост.
Yurko Nazaruk, а може можна вимкнути хоч на зараз?

Пробачте, якщо я воюю із невидимими вітряками. Може я і взагалі вже збожеволіла, і це все тільки сон...

Апд: Відреагували швидко, маю надію, що і на практиці втілять.
муз

Немає коментарів:

Дописати коментар