І я сьогодні не витримала сидіти на парах.
Я йшла вулицями, і вже не соромилась плакати. Люди на мене дивилися, і хмурніли ще дужче.
А потім пішла і поставила свічки.

Два кроки від толерантності?

Я заходжу в магазин, в якому буваю щодня. Називається "Два кроки від хати". Справді два кроки, зручно і поруч з домом. Я там буваю щодня, і мене добре знають всі продавці.

Машинально наповнюю пластиковий кошичок, і вже на підході до каси розумію, що грає музика. Коли надходить моя черга розраховуватися, питаю:
-А вас музика не напрягає?
Двоє молодих продавців - хлопець і дівчина перестають посміхатися. Я продовжую:
-Жалобу ніби ж оголосили, як же так?
-А ми її собі самі не вмикаємо. Вмикає централізовано Fest Lokal , ми не контролюємо.
-І нас не напрягає.

-А мене напрягає,- кажу я. 
І вирішую написати цей пост.
Yurko Nazaruk, а може можна вимкнути хоч на зараз?

Пробачте, якщо я воюю із невидимими вітряками. Може я і взагалі вже збожеволіла, і це все тільки сон...

Апд: Відреагували швидко, маю надію, що і на практиці втілять.

Виражаю громадську позицію.

Це дуже зручно робити вигляд, що вам байдуже!
Дуже легко закрити очі на вбивства, на знущання і на порушення всіх можливих законів і принципів совісті.
Називати нас майданутими, а людей, які стоять в Києві тими, хто (цитую свою подругу) "засрали Київ".

Але знаєте що?
Ідіть ви нахуй з такими позиціями.

Дінь-дон!

Розбита чашка із залишками кави в другій ночі об плиточну підлогу на кухні бадьорить не тільки вас персонально, а й ваших членів сім'ї, а подекуди і сусідів.

Перевірено на собі:)

Злободенне

Палітікі укралі у сєбя кусочєк мозга. І галавєшкі. І галавєшкі...

Харррашо:)

Катя-сама-собі-дід-Мороз - термочашку собі пріньос.
Мама-тато-бабуся-дід-Мороз - мультиварку мені пріньос.
Муж-коханий-дід-Мороз - анти-ПР наклейки мені пріньос.
Дядя-Андрій-Стельмах-дід-Мороз - прошивку в телефон на англійській мові мені пріньос:)

А ващє-то я-сама-собі-дід-Мороз іще собі пріньос лоток для намистинок і набір паперу:)