четвер, 19 грудня 2013 р.

Про чудеса і прозу буденності...

Така пора груднева стоїть, що хочеться все чудес і здійснення бажань...:)

Чудо перше.
Йшли вчора з Данилом в туристичний магазин - татусеві за подарунком, а тут нізвідки взялись дівчатка в червоно-білих шапках і насипали Даніку цілу жменю цукерок - від Миколая.
Даня був спантеличений, і виказав недовіру панянкам, бо "Миколай же нічкою прийде". Проте нам вдалося його переконати, що все ще попереду...:)
Гарний настрій нам забезпечили.

Чудо друге. 
Ми з чоловіком недотерпіли, і обмінялися подарунками ще ввечері:) У мене нарешті є бездротова мишка на зміну старій поламаній. (Ви пробували обробляти фотки з допомогою тачпаду?:)) А йому вручила газовий пальник із балоном. Оце щастя і здивування - справжнє чудо:)

Чудо третє.
Гуляли сьогодні площею Ринок. А там - дивина: купа, нереальна купа пір'я по землі розсипано. Так, неначе сніг:)
Ми вирішили, що янголята побачили, що у нас снігу на свято немає, і насипали нам свого пір'я...

Чудо четверте.
Йдемо, обговорюємо з сином пір'яний сніг, і зустрічаємо мою подругу-однокласницю, з якою купу часу не бачились. Щастя:)

А тепер про буденне.
Вчора ввечері вирішила повісити власноруч створений віночок у під'їзді. Ну, думаю, святкова атмосфера, нехай хтось посміхнеться...
І що ж ви думали? Він навіть до ранку не довисів.
Я спочатку розізлилась, і хотілось написати щось із образливими словами. А потім подумала... І вийшло таке:
_DSC1285

Вже повісила.
Collapse )
_DSC1287


Як хочеться, щоб ми всі стали хоч трішечки добрішими...

Немає коментарів:

Дописати коментар