Вечірній пост про хороше

Сьогодні якийсь дуже дивний день. 
По-хорошому дивний:)

Повертаючись із прогулянки #данилолегович, як зазвичай то буває, затіював світські бесіди із випадковими перехожими. Комунікабельності у нього - хоч відбирай!..

Його увагу привернув мужчина, котрий жонглював собі розважаючись. Цього чоловіка ви точно бачили, якщо були у Львові, хоч раз!:) Його звати Саша і він щодня стоїть поруч із каплицею боїмів разом зі своїми роботами. Я не раз чудувалась тими перами, коли проходила повз, але ніколи не приглядалась ближче, бо ж думала, що грошей на таку красиву і тонку роботу у мене не вистачить, то чому ж тільки душу ятрити...

Я не знаю за що і чому, але Саша весело розмовляючи з малим, раптом поклав йому в руку одне із них, зі словами: "Я тобі це даю, а ти подаруй своїй мамі!".

Сказати, що в мене очі стали великими - це нічого не сказати. Я стояла там, як принцеса і тішилась цьому подарункові, наче то мені зірку з неба подарували...:)

Тим часом, любий син вимагав у майстра продемонструвати як працюють його інструменти. Той з ентузіазмом заходився показувати, і сказав: "О, зараз ми твоїй мамі ще кулон зробимо"...

Одним словом - це мейд май дей, і вечір і ніч. Отак просто взяти і подарувати те, про що мені мріялось? Я не вірю досі:)



Але це Львів крихітко!:)

Будете проходити біля Саші, побажайте йому гарного дня і передавайте привіт!:)
Я не знаю що ще радісного написати...) Я щаслива сьогодні:)

Виставка фото під відкритим небом "На прищепках"

Хто був уважний, і читав мій попердній пост, знає, що в суботу ми відвідали гаражний розпродаж. (Потім був іще кінотеатр, "Ріо-2". Та це вже інша історія:)

Під аналогічно благородною метою (збір коштів для спортивного майданчика в школі для особливих малят), було проведено ще і традиційну фотовиставку "На прищепках".
В сквері навпроти арсеналу були натягнуті шнурки з прищепками. Кожен бажаючий міг принести свої фото та показати їх широкому загалу, або ж зняти ті, які припали до душі в обмін на благодійний внесок від 5грн. Стати частинкою великої мети було дуже просто!..

1. На фото скриньки, у які бажаючі кидали кошти. Ніхто того не контролював, люди просто багато посміхалися, знімали знимки і обирали комфортну суму для пожертви. Все, як завжди.


Тут Катя крадькома втирає сльозу гордості, адже організатори виставки - Мар'яна і Ярина - вихідці із рідної фотошколи імені Дієґо Марадони, а Ярка і взагалі моя подруга. Гордитися є чим, одним словом:)

ІІІ Гаражний розпродаж від видавництва Старого лева

Як затятий любитель гаражів книжок і розпродажів таку подію я пропустити не могла.
Хоча, так складалися обставини, що пропустити її я могла запросто, але трохи зусиль, і ми з Данилом все ж прийшли...

1. Перше що я зрозуміла, те що людей ТАК багато, що годі й сподіватися доступитися хоч до однієї книжечки...


2. Тому ми розпочали зі споглядання і "мам, схоткай мене коло Спвета!"

Свіжак з інстаграму

Щось у мене то густо, то пусто:)
Але терпіть, скоро фотки закінчаться!

День почався із сонця, яке так фігачило у всі вікна, що я змогла прокинутися рааанооо:)
Данилолегович все ще хворіє, але впевнено йде на поправку. 

Посилаємо всім свою любов. У нас цієї любові, повно:) Просто любовна фабрика%)

Lviv - is the capital of my love...

( Collapse )

Попередня і ця - вид із оглядового майданчика на "Домі легенд". Всіх своїх приїжджих я тягну туди:)
Тому що самій там дуже подобається.


Традиційно у Львові писанки гігантські показують:)
Частина з них явно ще з минулого року лишилися. Але для туристів атракція - шонада:)


Ось ця просто красуня!
Розміщені біля Домініканського собору, просто біля "Свічкової мануфактури".


Якщо ж проминути парад яєць, і зайти у крамничку зі свічками - опиняєшся в дуже красивому, і трохи чарівному місці. Але ціни там не дешеві. Хоча втриматися від покупки важко:)


Таке от. Люблю, коли до мене приїздять друзі і знайомі. Люблю з ними гуляти і показувати Львів, яким люблю його я. Тому якщо ви хочете приїхати сюди, їдьте до мене:)
Не царські палати, але кімнаткою вас забезпечимо! (Щоправда прохідною, і дещо захаращеною моїм робочим місцем і творчим мотлохом:)). Але я завжди рада, от.
Пора на каучсьорфінгу зареєструватися, чи шо:)

Вирощую філософа)

Товариш Даня жгьот напалмом:) 

Вчора півдня бавилися в магазин і кафе. Все як положено, товарно грошовий обмін. 
Він мені "товтики" я йому копійки. Чинно перепитую що скільки коштує, рахую при цьому гроші, кажу, що на це не вистачить і т.д.... 


Під вечір сиджу-працюю, Олегович скаче на "батуті". (Насправді на старих матрасах, які рука не піднімається викинути:) 

- Мама, мама МАМА ну пострибай зі мною! - і так разів з 10. 

А я в процесі, в мене термінове все як завжди... 

Тут вже він не витримує, підходить і так пронизливо дивлячись в очі питає: - Мам, от скажи, скільки тобі треба грошей заплатити, щоб ти уже нарешті зі мною пострибала? В мене вистачає грошей? І висипає переді мною всі 27 копійок, які він назбирав під час ігор. 
Одним словом, пройняв маму до сліз. Дитинище моє розумне.