Календарі очікування 2018, деталі та замовлення

Ну що ж, настала та чарівна пора, коли дім мій вкривається рівним шаром блискіток, обрізки паперу встеляють стіл і підлогу, а сама я перетворююсь в маленького ельфа, який рідко спить і їсть. Все тому, що наближаються новорічні дива!

Щороку я обіцяю собі, що більше не буду робити коробочок, ггг. Це справді нелегка, монотонна робота, яка потребує точності і перфекціонізму та ще трохи приправлена творчістю. Проте цей рік геть інакший...
Після всього, що залишилось позаду, втрати багатьох людей, роботи і виходу на зовсім нове коло життя - я зрозуміла: календарям очікування бути!

Якщо ви пам'ятаєте минулорічні пости, то цьогоріч я маю надію вас здивувати. Сподіваюсь, що цей пост вас трошки надихне і джінглбеллз уже задзвенять і у вас в голові:)

Отже, представляю вам оновлену концепцію календарів очікування від арт-студії "Жовті ножиці". Що змінилось?

• тепер у вас є 4 варіанти елементів для створення власного календарика (детально - нижче, з фото)
• завдання будуть надруковані на красивих картках, які можна буде також декорувати
• для того, щоб ваші коробочки вийшли максимально стильними, у наборі-конструкторі окрім традиційного декору тепер будуть і стікери на новорічну тематику та з циферками для зворотнього відліку до обраної дати чи свята (від 1 до 31)
• Щодо кольорів, то тут такі опції:

1."Сніг": білі коробочки, червоно-зелений декор

2. "Різдво": білий, червоний, зелений, коричневий

3. "Пряник": коричневий крафт, білий

4. Всі різнокольорові

5. Індивідуальне замовлення, обговорюється за додаткову вартість.

Тепер трохи натхнення:)
Цього року мої свята прагнуть бути такими печивково-карамельними, тому перша підбірка саме в таких кольорах. "Пряник" в дії:)

Відразу ж давайте розглядати які елементи нам доступні.
Ось це - Коробочка 4,5*4,5*4,5 см (кубик, що не потребує склеювання). В нього поміститься картка із завданням і цукерка, чи дрібний подарунок.

Закривається на елегантну застібку, чудово виглядає з нашими лаконічними наклейками.

Депресія. Врятувати рядового Раяна.

Я знову пишу.

Попередній пост допоміг, якщо чесно.

Більше ніж 400 лайків, кілька десятків репостів і, мені здається, що цілий мільйон коментарів з підтримкою. А ще мені почали писати незнайомі люди... Багато хто дякував і просили писати ще. І я перестала почуватися одинокою. Тому я знову писатиму те, що думається.

Я напишу це, але знайте, що це лише мій суб'єктивний досвід. Якщо вам не підходить - не беріть його і не приймайте. Не наділяйте мене відповідальністю, яку я не збираюсь нести. Я смертна і помиляюсь, але якщо у вас депресія і немає нікого - у вас хоча би є я.

В депресії бути складно.

Найскладніше напевно _зізнатися собі_. Усвідомити і прийняти той факт, що я на дні. Що я слабка, що мені треба допомоги, пігулок і спокою. "Найцікавіше" почалося тоді, коли я вже будучи в терапії сказала собі одну фразу: "Мені так себе шкода"...


Близькі люди. З ними ще важче. Я щодня борюся з відразою до себе, зі злістю, бо легше не стає, або я відмовляюсь помічати що стає. Проте найгірше - це очікування. Не тільки я сама від себе очікую, що все буде як раніше, а й усі навколишні і важливі люди.

Психотерапія потрібна.

Вона допомагає, але не чекайте миттєвих результатів. Я злюсь на себе, що не відчуваю полегшення, уже два місяці терапії, півтора тижні серйозних антидепресантів, а до того місяць меншої дози і що? Чому ж не легше?

Далі я хочу написати що мені допомагає.
Знаєте, є три види реагування на стрес: бий-біжи-замри. Так і ділю людей, щоб не збожеволіти.

1. "Бий"
Сюди  можна віднести всіх порадників, які так сильно зайняті тим, щоб вважати себе істиною в останній інстанції, що аж поспішають дати тобі безцінну пораду, порадити книжку, яка допомогла і навішати парочку ярликів. Вони настільки сильно зайняті тим, щоб потішити своє его, що не помічають, що _я не просила поради_, контакти гомеопата, діагнозу, гадання по аватарці і оціночних суджень у свій бік. Не ламайте мої границі! Я і так ледве стою.

Головне, не бити самій себе. Геніальну фразу сказала мені моя терапевт: "Якщо ти вже в ямі, то перестань принаймні далі копати!". Важко не концентруватися на своїх слабких сторонах в такому стані. Важко себе пожаліти, особливо якщо немає більше кому пожаліти. Просто дозволь вже собі не триматися.

Поради без запиту - це агресія, дорогі "спасатєлі Малібу" разом з Чіпом і Дейлом!

2. "Біжи"
Від цих людей нам принаймні не погано. Вони найбільш акуратні в поведінці з нами, хоч іноді і може здаватися, наче вони ігнорують. З мого досвіду, більшість із них довго приглядаються, щоб не нашкодити. Проте від цих таких людей найбільше і отримуєш. Вони не роблять ніяких активних дій в наш бік зі своїх причин, проте з боку депресивного друга це сприймається радше як незрима присутність і дозвіл на те, щоб мені бути мною.

Для мене найкраща рекомендація звучить як "let it be". Просто дозвольте цій ситуації бути, не залежить від того, чи депресія у вас, чи у вашої близької людини. Бути поруч - найкраще, що ти зможеш зробити.

Не всі готові бути поруч із моїм болем. _Дати право людям_ на те, що вони можуть _вибрати_ не помічати тебе і втекти від тебе (у всіх сенсах цього сполучення) - це грандіозна робота. У когось немає ресурсу для підтримки, хтось не розуміє що депресія - це серйозно, а комусь просто страшно.

Більш ніж впевнена, що всі ми хоч раз проходили повз людину, якій стало зле десь в місті, бачачи, що "там уже хтось допомагає", чи з думками "я нічим не можу допомогти, нічого про це не знаю". Прикро, коли так вибирають найближчі, але дозвольте їм так бути. Говоріть про це зі своїм терапевтом. Я говорю.

Не ображатися важко, але ми всі різні. Тому я просто не беру те, що мені не підходить і вам того раджу. Тут безсумнівно доречні коментарі, репліки і дії, що несуть меседж присутності (реальної і віртуальної), обійми, всілякі "на ручки і шоколадку" у всіх можливих проявах.

Найпрекрасніше запрошення на каву звучало як: "Ми можемо просто помовчати разом.".

Не біжіть від себе і своїх проблем. Не заїдайте, не запрацьовуйте, не заливайте алкоголем, не втікайте від власної реальності. У мене цей стан називається big hole deep inside. І цю дірку, яка знаходиться десь в районі сонячного сплетіння, не заткнути. Я розумію, що мені ще доведеться полюбити весь свій біль. Тоді дірка в грудях заросте і я знову житиму.

3. Замри
Прикро усвідомлювати, що багатьом молодим і сильним, як я, не вистачає сміливості на власну слабкість. На те, щоб стомитися, просити про допомогу, усвідомити, що є момент, коли треба помітити великий червоний знак СТОП, щоб не зруйнувати себе. "Світ такий зараз - зупинишся і ти вже позаду" - я була впевнена що так воно і є. 

Булшіт! Зупинятися треба, інакше одного дня сидітимеш в ямі, як я отут, і не матимеш сили щоб відкрити очі.

___

Все, що я написала вище справедливо лише для мене. Якщо у ваших близьких (чи у вас) є думки про суїцид, чи інші ознаки саморуйнування (відсутність уваги до тіла, до природній потреб, таких як їжа сон і вода, порушення сну, істерики, ступор, нетипова поведінка) - не чекайте, поки настане усвідомленість і не розводьте полеміку. Депресія - це хвороба! Депресію треба лікувати і хай це роблять спеціалісти.


Наостанок, якщо ви все ще читаєте це - напишу чогось хорошого.

Що допомагає вигрібати з ями:

- Психотерапія. Один раз на тиждень зустріч із терапевтом. Це не так дорого, як може здаватися. Я плачу зовсім мало - 200 грн. Якщо поруч із вами немає когось,до кого можна звернутися - шукайте тих, хто працює в скайпі. Можливості є, ви просто не завжди їх бачите.

Раз на місяць - психіатр. Ліки виносять порядку 400 грн. на місяць, не така велика ціна, як мені здавалось раніше.

- Ранковий душ (у мене обідній, якщо бути чесною) із музикою. Поставте на телефон SoundCloud і носіть музику всюди з собою. Мені від цього стає трохи легше.

- Календар. У мене на холодильнику вже кілька місяців висить надрукований календар. Я його скачала і користуюсь, щоб не розсипатися на дрібні списки. Це структурує.

Кольоровими крапочками позначаю випиті таблетки, бо я про це постійно забуваю. Також для ліків я купила коробочку з днями і на початку тижня розкладаю всі таблетки туди. Інакше постійно забуваю чи випила їх.

- Дивитися TEDx-промови. Я зараз багато часу втикаю в різні відео, бо ні на що інше немає сили, ці принаймні корисні і часто надихаючі. Теж поставила епку на телефон, вибрала ті, що мають українські субтитри. Тішу себе ще й тим, що англійську трохи краєм вуха підтягую.

- Смачна і легка їжа. Загалом, готувати я не люблю, але останнім часом у мене іноді з'являється бажання на щось грандіозне. Для початку я пообіцяла собі їсти і годувати сина, тому якщо сьогодні день, коли я не готую, то я не сварю себе за використання заморожених напівфабрикатів, або часті походи в улюблене кафе, або навіть в макдональдс.
Купуйте фрукти і солодощі. Ви заслужили.

- Фільми і серіали. Якщо вже дивитися щось, то принаймні таке, від чого не хочеться вмерти ще більше. В інеті є мільйон підбірок надихаючих фільмів і серіалів. Хороші емоції - це зараз життєва необхідність, а не примха. Дивіться мультики з дітьми, мелодрами і комедії з коханими в обіймах, ну або кулінарні майстер-класи, поки доводиться мити посуд чи готувати.
На мій специфічний смак мені дуже зайшли "Хорас і піт", "Happish", "Пісня моря", "Капітан Фантастік".

Дивна рекомендація, але є  мега-трешовий серіал "Shameless". Він мені дуже допоміг зрозуміти, що дно може бути ще стрьомнішим:)

Єдине що не пішло - походи в кінотеатр. Але це було необхідно скоріше синові, тому теж приймається.

- Ходити і гуляти. Я писала в минулому пості про трекер і гру з собою в кроки. Ціна питання - 350 грн. Зате вже кілька днів мені є себе за що похвалити. Виявилось, що мінімальну встановлену мету у 8 тисяч кроків я долаю щодня. Вчора це було 16361 кроків! А отже я не стою на місці.

Вийти з дому складно, бо немає ні бажання - ні мети. Тому я щодня вигадую собі мету. Хоч би і просто вийти в магазин за яйцями і молоком. В ідеалі - за книжкою і заодно випити улюбленого капучіно з солоною карамеллю.

Щаслива, коли мене кличуть кудись гуляти, тільки не в надто людні місця.

- Читати. Мені страшенно шкода зараз часу, який я проводжу десь між сном і реальністю. Але книжки не читаються. Тупо немає сили і я злюсь. Зате непогано заходять статті, особливо в транспорті, коли дуже хочеться абстрагуватися від натовпу. На телефоні стоїть програмка Pocket, а в браузері її кнопка на панелі. Якщо я знаходжу статтю, яку хочу перечитати - зберігаю її з компа в кишеньку, а в автобусі відкриваю з телефона у зручному форматі. Головне, що працює вона без інтернету.





Якщо маєте власні способи боротьби з депресією - діліться.

Якщо ви хочете покритикувати мій текст - я вже в силі дискутувати. (Принаймні на найближчі кілька годин)

У мене депресія і я не одна.

Давайте вигрібати разом!

Про депресію

Колись я вирішила бути чесною і справжньою, навіть в інтернетах. Тому завести цей блог, як творчий було провальною ідеєю з самого початку. Тепер тут буде ще й цей пост.
З моїм талантом писати, я б з радістю вела колонку такого собі депресивного психолога. Та мені тільки один раз в житті платили за писанину..)

Сказати де є початкова точка мого актуального стану важко, але з часу вагітності я не пам'ятаю щоб мені було просто. Післяпологова теж була, але якраз тоді і довелося вперше відморозити всі почуття, коли 4-місячний син 18-річної горе-матері (гомеричний сміх за кадром) захворів на запалення легенів і ми втрапили в лікарню. Ще тоді я розуміла що мені _постійно не ок_, але навколишні (рідні?) і чути не хотіли про те, щоб в крихітному сімейному бюджеті виділити гроші на психолога. Так і повелося.

Тепер давайте перенесемося десь на 6 років вперед. От вона я - дівчина, яка лишила позаду багато випробувань, при цьому вижила і навіть якось облаштувала життя після того, як розірвала стосунки з батьком сина. Така оп-оп, закінчила навіть якогось бакалавра, отримала навіть якийсь диплом психолога, бавилась якось трохи собі в творчість і до всього ще й вписалась координувати проект і тімлідити.

Через років так півтора після початку самостійного життя з сином я вперше змогла заробити стільки грошей, щоб дозволити собі психотерапевта. Паралельно з тим, у мене вперше в житті завелися стосунки, в яких я почувалась дорослою і значимою, а найголовніше - коханою. На роботі видався мега-стресовий місяць - і всьо, мене знесло на задвірки реальності.

Тобто це як виходить - всі знають мене, як радісного живчика, супер-продуктивного працівника, креативницю і затійницю, і швець, і жнець і на дуду грець, а я з депресією?!

Цікаво, що терпевт моя спершу запідозрила маніакально-депресивний сидндром, або біполярно-афективний розлад, як політкоректніше казати, і я проплакала 2 дні, бо отримала направлення до психіатра.

_Бути психом - соромно_

Діагноз БАР не підтвердився, але після консультації місяць я була на антидепресантах. Я сама для себе ще не приймала думки про те, що ці препарати мені призначили тому, що справді є чого. З усіх сил трималась, мочила жарти як завжди _ну, якщо звісно вдавалося встати з ліжка_. Майстер-класи проводила. Ну плакала через день. Ну а безсоння в мене вже і так майже 2 роки, то це я сова просто.

_Нікого не насторожувало моє безсоння, навіть мене саму_

А менше ніж через місяць, виявилось, що я не встаю. Що я нічого не хочу. Що я не знаю який день і яке число сьогодні. Що в мене є багато страху і сліз, проте немає жодних причин _встати з ліжка_. Все, що я могла - спати. Два тижні я просто спала. Навіть якщо зовні була в свідомості. У всіх свята, навіть у терапевта з психіатром, а мені хотілось хіба що _не прокидатися_.

Дякую моєму чуйному коханому, який в цей час взяв на себе дуже багато з моїх обов'язків і попри всі складнощі _просто був поруч_. Дякую синові за терпіння, яке він до мене виявляв.І навіть колишньому чоловікові, який наламав мені добру частину життя, але попри те хоч іноді забирав малого. Дякую друзям, які були вчасними і ненав'язливими.

Дуже і дуже складно це. У мене вже два тижні як подвійна доза ліків і додатковий сильний антидепресант. Терапія відновлена. Чоловік виснажений, але я обіцяю його долюбити потім, коли вигребусь і матиму сили. Я лишилась без компа і багато хто мене вже прокляв певно за нездані звіти, незакриті бюджети і нескинуті фотки. Але комп'ютер синхронно зі мною на ремонті.

Те. що я пишу цей пост, означає що мені вже трохи розвиднілось. Але це все іще щоденна боротьба з собою. Депресія - це коли немає сили і немає сенсів. Забудьте все, що ви думаєте про дно, коли у вас просто був поганий день. Як каже наймиліша книга про депресію - це коли твоя воля хворіє.
Я купила собі дешевий трекер і _бавлюся з собою в кроки_. Вчора я заснула о 1 ночі, вперше за довгий час і переживаю це як перемогу. Два дні як я відчуваю полегшення.

Будьте уважними до своїх близьких. Будьте з ними чесними і чуйте їх. Якщо ви не знаєте чим зарадити людині з депресією - просто будьте поруч. Зізнайтесь, що вам страшно і незрозуміло чим допомогти, але ви готові взяти на себе якусь частину того вантажу, який несе на собі ця людина. Не кажіть, що треба _взяти себе в руки_, бо це якраз стан, коли це зробити нереально. Не говоріть про підсідання на таблетки, бо це і так соромно і боляче, навіть просто купувати ці довбані пігулки за рецептом. Не будьте клоуном для того, кому паскудно. Безцінно, коли хтось каже чарівні слова: "я люблю тебе. зараз приїду. (голову можеш не мити)".

Я ще мільйон разів пошкодую про написання цього посту. Але хтось же мусить про це говорити.

У мене депресія.
Я працюю над собою з психотерапевтом.
Я була у психіатра і це було страшно.
Я на антидепресантах.
Хочу щоб мені більше не треба було виправдовуватися за свій стан, бо я не навмисно.
Хочу не соромитись більше.
Я вигребу.

Замовлення адвент-календарів 2016

Отже, довгоочікуваний пост із деталями про календарі очікування, або адвент-календарі від Арт-студії “Жовті ножиці”.

Якщо ви досі не в курсі що таке календар очікування - вам в цей пост (тиць сюди). Там є фотки, відео-мк і трохи деталей. Подумайте чи вам теж таке треба:).

Думаю цього року багатьом діткам Миколай принесе цілу жменьку див, у вигляді чарівних коробочок.

Цього року спізнюємось, але хто казав, що буде легко?

Загальна інфа - доставка тільки НП, оплата на карту привату після отримання. Цього року вирішила робити не тільки красиво-різнокольорово, але й стильно. Кольорові комбінації можна обрати у формі для замовлень, або назвати свою власну. Я обожнюю робити кастомні неповторювані речі, тому побажання враховую.

УВАГА: розмір коробочок 4*3*1,5 см. Вони справді крихітні! Я всіх про це попереджаю:)

Є пропозиція для тих, хто хоче більші коробочки, але вона секретна:) Якщо це ви - пишіть:)

1. Замовлення готового календаря.

Особисто для мене найбажаніший варіант, бо маю багато натхнення:)

Вартість - 420 грн.

Що ви отримаєте?

• 24 коробочки у обраних кольорах (Готові, склеєні і декоровані,підходять для багаторазового використання, ненумеровані)
• Лист із завданнями, які ви можете використати для наповнення
• Стрічку та міні-прищепки для кріплення коробочок
• Трохи новорічного настрою від мене:)

2. Замовлення набору для самостійного створення адвента

Вартість - 400 грн.

Що входить у набір?

• 24 розгортки коробочок у обраних кольорах (Не склеєні і навіть не зігнуті)
• Лист із завданнями, які ви можете використати для наповнення
• Доступ до детальної відео-інструкції
• Маленький тюбик крафт-клею Pasco 7ml та двосторонній скотч
• 3 види гліттерів (сухі блискітки, 15г)
• Стрічку та міні-прищепки для кріплення коробочок
• Жменьку намистинок, ґудзиків, перлинок та леліток (лелітки - це пайєтки)
• Паперовий мініатюрний декор для коробок (гостролист, ліхтарики, сніжинки кількох видів та розмірів, пуансетії, ялинові гілочки, ялинки, яблучка, ведмедики, сердечка etc.)
• 6 ярдів декоративних стрічок для оздоблення
• Стрази та півперлинки на липкій стрічці
• Трохи новорічного настрою від мене і багато натхнення:)
• Також гарантую що весь ваш дім і всі ви будете вкриті блискітками, що перетворить вас на фей чи ельфів (опціонально).
• А хто дочитав аж сюди, тому вкладу ще кілька заготовок для міні-листівок, бо матеріалів у вас лишиться немало:)

Отож, для того, щоб замовити календар чи набір для творчості - заповніть гуглформу і чекайте, поки маленьке звірятко виконає ваші бажання.

Чекові книжки бажань. Вміють бути подарунками!

Поки я тут в режимі баклажанчік в лаваші (читай - лежу загорнута в ковдру і ходити мені не можна), то вирішила врешті показати один із бест-оф-зе-бест НМД подарунків.

Отож вітайте, чекові книжки бажань:)

Тип перший. Придатний до споживання без додатків.

Конкретно ця була до ДН. І, як бачите, я загортаю своїх діточок альбоми переважно в льон. Мені так подобається і моїм найкращим замовницям теж.

Далі показую розвороти, без особливих коментарів. Нагадую, що по кліку фото збільшуються і стають доступними до детального розглядання:)

 Мімімі же!:)

Всьо такоє вкусноє, мені б таке дарували - я би тішилась.

Ты важна

Я би прочитала це кільком важливим людям.

Слышишь, хватит ходить босиком по болоту.
Хватит нырять из работы в работу. Перестань.
Уставать и прятаться в пятницы. 
Хватит тратиться теряясь в пьяницах. Стой. Да не вой ты. Ведь не твой.
Не дыши. Не пиши. Замолчи, опрокинувши мысли в лужу.
Нужен - не нужен.
Ты должна думать о том, что ты важна.
Не потом. Сейчас.
Мир спокойно продолжится без нас, понимаешь?
Все как стояло, так и будет стоять.
А ты опять под дождем пешком гулять.
По зиме. И без шапки не холодно ночью петь.
Просто попробуй на паузу и не стареть.
Пой. Будь собой.
Только не надо цеплять улыбку, прошу.
Я не пишу. Пусть будет так.
Будь чесна. Это мой тебе подарок. Или знак.
Чтобы ты смогла отключиться.
Снимешь ногу из тормоза - и случиться.
Я обещаю. Прекращай. Прощай.
И не смей не смеяться больше.
Громко, чтоб обломки зазвенели как бубенцы.
У всех книг есть концы. У всех романов есть герой.
Но этот дочитан и нужно зявязывать с этой главой.
Начни другой.

14.01.16

Заершено розпродаж блокнотів на честь голодного художника. Всі знайшли власників!:)

Знаю, що треба було раніше. Але так все си стало, що я саботажниця:)

Отож всім забувакам про вчасне купування подарунків і голодним художникам пост присвячується!

1. "Оленятко". 15*14 см, 150 грн.

50 сторінок (в межах статистичної похибки) з ватмана, зістарені кавою.

Оскільки сторінки цупкі, має всі шанси стати фотоальбомом, тревел-буком і т.д.

Обкладинка з натурального льону, сніжинка з оверлею (плівка з друком), бавовняне мереживо та миле різдвяне оленятко. 

Темно-коричневі кільця, які розщіпаються, щоб одного дня замінити внутрішній блок на новий, або додавати туди свої сторіночки, фото, конверти і квиточки... (Опція доступна для всіх блокнотів).

Всі фото клікабельні, по кліку стануть більшими та придатними для детального розглядання.

Форзаци і вигляд на сторіночки. Кожна сторінка з унікальним набором кавових клякс і розводів:)

2. "Memories", 14*15см,  150 грн. (є попередня бронь двічі, але я хочу мандаринок, тому налітайте хто перший).

На мою думку, покликаний стати тревел-буком, бо аналогічно з попереднім має 50 сторінок (в межах статистичної похибки) з ватмана зістареного кавою.

Бавовна у смужку, репсова стрічка, дерев'яна рамочка, висічки, мішковина і брадси. Милі помпошки, як родзинка.

Бронзові кільця із потенціалом до розширення обсягу сторінок.

Форзаци з корабликами. Кавові клясочки в комплекті.

3. "Совеня" 14*13,5 см

ПРОДАНИЙ, їде в Туреччину робити мені промоцію, тому просто показую і можу повторити такий під замовлення, бо аналогічні матеріали маю.